нио- о | КУ: В. В. НІМЧУК Ж КИЇВСЬКІ

ГЛАГОЛИЧНІ ЛИСТКИ

2. «15 (ки

рве пулант РА РОСТ О

: еоара ж че.

т, 3 з сег еїг ау зи нні Я

зчтдув яз Ма

ев дей отити зеоураабявіїстль еегаьоя-

2 чидрря: даудаттьвінет ов в

| дз яРА Як «А:

ее з яче стат Зб лнтть ЯРА |

лоб фчуає очи оочиар ЗРДДРеЄ 1. | ма і лаястатія

. РЕ і і | ТТН | Пред та рьрячьоо ра 0 Мина Зуган одучтзуг-

є г зьРРяськабеуУ ФУР а і З с: робо РР З

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ІМ. О. О. ПОТЕБНІ

В. В. НІМЧУК

КИЇВСЬКІ ГЛАГОЛИЧНІ ЛИСТКИ

НАЙДАВНІША ПАМ'ЯТКА СЛОВ'ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ

КИЇВ НАУКОВА ДУМКА 1983

Киевскиє? / Гала олические | листки -- один из древнейших старославянских письменньх памятников, ОтноОСИМЬІХ большинством лингвистов Кк Х в. Текст памятника написан глаголицей -- алфавитом, которьй юмногие ученне считают изначальньм старославянским, созданньм Кириллом-Философом в ЇХ в. Памятник жхранится в Центральной научной библистеке АН УССР. Ото из- дание приурочиваєтся к ІХ Между- народному сьезду славистов, которьй состоится в 1983 г. в Киеве. Факси- мильное издание памятника сопрово- ждаєтся научньм исследованием.

Для исследователей-славистов, исто- риков культурь, преподавателей вузов, студентов, книголюбов.

Відповідальний редактор В. М. РУСАНІВСЬКИЙ

Рецензенти С. П. БЕВЗЕНКО, В. Ю. ФРАНЧУК

оцифровано - Браїік2

Редакція мовознавства

46с2000000-584

ЕР От у

(С) Видавництво «Наукова думка», 1983

Понад сто років у столиці України зберігається визначна глаголична пам'ятка всеслов'янського зна- чення, що за місцем перебування дістала назву Київські листки (КЛ) або Київські глаголичні листки.

У свій час старослов'янський уривок подарував Київській духовній академії її вихованець началь- ник Російської духовної місії в Єрусалимі архімандрит Антонін (Андрій Іванович Капустін, 1817-- 1894). Під написом-- «Вь Библіотеку Кіевской Духовной Академій» -- Антонін зазначив. місто й дату дару- вання -- «Іерусалимь. 2 Маїя 1872 г.» Пам'яткою Антонін дуже дорожив. Дбаючи, щоб не загубилася жодна її складова частина, він внизу на зворотному боці заднього форзаца застеріг: «Вь сей книжкь семь пергаменньх»ь листиковт».

Здається, першу колекцію рукописів бібліотеці Київської духовної академії Антонін підніс у зв'язку з п'ятдесятилітнім ювілеєм закладу в 1869 р. Серед них були 21 грецький і 22 слов'янських манускрипти, два давніх пергаменних аркуші грузинською мовою, частина абіссінської книги, ІЗ окремих листків із ІЗ грецьких книжок |44, 51).

Такої великої кількості пам'яток, що поступили одночасно від Антоніна, не засвідчує жоден документ упродовж усіх наступних років аж до кінця життя дарувальника (1894 р., Єрусалим).

У 1870--1871 рр. Антонін надіслав бібліотеці духов- ної академії кілька окремих аркушів пам'яток пись- менства. У звіті цього навчального, закладу за період І5 УП 1871 р.-- 15.МПІ 1872 р.! серед дарівників ім'я Антоніна відсутнє.

У другій половині листопада 1872 р. при Київській духовній академії розгорнуло свою діяльність Церков- но-археологічне товариство, а при її бібліотеці почав функціонувати Церковно-археологічний музей. Антоні- на обрано почесним членом зазначеного товариства. До щойно створеного музею Антонін вніс 28 пред- метів, але серед них не відзначають жодного ру- копису |43, 132). Не названо ім'я Антоніна й серед осіб, що пожертвували музеєві грамоти й книги 146, 58).

Не виявлено КЛ і в каталозі «Книга, данная из правления Киевской духовной академиий для запи- сьвания книг, поступающих в академическую библиоте- ку с 1871 года» (зберігається в філії Мо І Централь- зної наукової бібліотеки АН УРСР, Поділ). Але в ньому під датою 19.ПІ 1871 р. зареєстровано: «79. Рукописи на двух склеенньх на папирусах (|!) (ветхие); 76. Палимпсесть" на 5 пергаменньх листках» (с. 3), та дарителя їх Антоніна в запису немає. 30.І11875 р. в каталог занесено книги ,Кеісіозає Кі|омеп5зі5 сгуріав? 5іуе Кідоуіа зибіеггапеа 1675 аппо" і ,Ріе АціпеПипреп дег пецегеп СоНезєеїергіеп іп спгі5йШйспеп СІаийрепзіеп- ге. І. Вапа" з приміткою «от архимандрита Антонина, начальника Русск. д. миссий» (с. 27 зв.).

Існує припущення, що Капустін надіслав КЛ не

І. Центральний історичний архів УРСР у м. Києві, ф. 71, оп. 3, од. 36. 966, с. 443--444.

прямо до бібліотеки, а ректорові академії Філаретові, з яким він перебував у дружніх стосунках і тривалий час листувався |95, 55, 59|. Збереглися документальні свідчення про те, що Антонін пересилав до Києва рукописи та інші коштовні речі не поштою, а через гідних довіри людей. Професор академії Я. Олес- ницький, що повернувся з Палестини в кінці грудня 1874 р. писав: «В битность мою в Иерусалиме почетньй член Киевской духовной академиий, началь- ник русской духовной миссий архимандрит Антонин передал мне для доставления в "Совет академий жертвуемую им коллекцию древних монет... поимено- ванньх подробно в прилагаемом при сем списке, под- писанном самим жертвователем... Кроме того, о. Анто- нин вручил мне для доставления в Совет три книги: 1) Сборник душеполезньх слов на греческом язьке, без заглавного листа, принадлежащий ХУЇ и ХУП веку; 2) Кеїсіозе Кі|оміепзіз.. 1675 аппо; 3) Ріе Диїре!- ипоеп...» На полі рукопису праворуч: олівцем обведено повідомлення про другу й третю книги і написано: «Только сий принесень о. ректором в Совет, прочее передано им в Музей непосредственно»?. Учений секретар Церковно-археологічного товариства М. І. Пет- ров свого часу також відзначив, що величезна кількість пожертвувань Антоніна адресована була на ім'я ректо- ра Філарета і через його посередництво поступила в Археологічний музей, причому пожертвування су- проводжувалися пояснювальними записками |53, 56--67).

У виявлених нами документах Київської духовної академії КЛ уперше засвідчує «Список книг, рукопи- сей и вещей І) вьделенньх из библиотеки в Церковно- археологический музей и 2) принадлежащих оному», очевидно, складений бібліотекарем академії К. Думит-

2 Центральний історичний архів УРСР у м. Києві, ф. 71, оп. 3, од. 36. Мо 1123, с. ЗІ.

рашковим десь у кінці 1872-- в 1873 р. (передані книги датовані найпізніше 1872 р.). В списку зареєстро- вано 40 передаваних у музей різномовних манускрип- тів. У рубриці: «от кого получень и в каком виде» скрізь значиться: «от архимандрита Антонина» (крім пам'ят- ки з порядковим Мо 21, при якій пізніше написано: «от Ф. Боцяновского»). Під Ме 39 у цьому реєстрі читаємо: «Рукопись глаголическая на пергамине с пер- вьми глистами бумажньми, 8 (вказівка на фор- мат.- В. Н.), в сафьян. перепл.»?. Зміст рукопису не розкривається (на відміну від багатьох інших зареєстрованих текстів), через те що тоді він ще не був відомий широкому колу викладачів та працівників академії.

Впадає в око факт, що в зазначеному реєстрі рукописів КЛ-- передостанні. Це, мабуть, указує на те, що в цей час пам'ятка знаходилася серед найно- віших надходжень у бібліотеку від Антоніна, пожертву- вання якого стали основою рукописних фондів музею. Майже кожна пам'ятка була вміщена в окремій віт- рині музею за номером, під яким вона зареєстрована в списку передачі манускриптів.

У першому опису пам'яток музею, зробленому М. І. Петровим за тематичними групами, КЛ біб- ліографічно опрацьовано в розділі «Церковна архео- логія, літургіка і каноніка» під Хо 328 й зазначено при цьому -- «вітрина 939»: і

«Глаголичний рукопис, у 8-ку, на пергамені, не раніше ХІ ст., на 7-ми листках, що поступив до акаде- мічної бібліотеки від архімандрита Антоніна. Він містить у собі молитви, які читаються в час меси для західних слов'ян. Про нього повідомив в рефераті на ПІ Археологічному з'їзді Ї. І. Срезневський і має намір видати його в «Известиях Академий наук» 191, 448--849|.

3 Відділ рукописів ЦНБ АН УРСР, ф. 160, од. зб. М» 2850, с. 30. НИ:

Донедавна м висловлювалися тільки більш-менш обгрунтовані здогади про те, коли КЛ стали власністю Антоніна. М. В. Геппенер, зокрема, припускав, що Капустін знайшов пам'ятку 1870 р. в монастирі св. Кате- рини на горі Сінай (після ювілейного для академії 1869 р. й незадовго до пожертвування її Антоніном у 1872 р.) |95, 46--53). Б. Л. Фонкич у щоден- нику Антоніна (Капустіна) знайшов дуже важливі факти з історії КЛ. В запису від 14 листопада 1870 р. Антонін засвідчив: «..усилие разобрать письмо при- надлежащих мне 7-ми пергаментньх глаголических листков... сидел над глаголицей до полночи. Научился- таки читать ее» |79, 82|, а в запису від 20 листопада 1870 р. занотував: «|переплетчик| принес книги, в числе их и глаголический отрьвок, над которьм я просидел опять немалое время... Еще раз занятие глаголицей. Так и кажется, что зто кирилица на готический лад» |79, 82). Антонін дбав про свою бібліотеку, і будь- який цінний рукопис, котрий потребував реставрації, негайно віддавав у руки палітурника. У зв'язку з цим Б.Л. Фонкич робить висновок: «... коли глаголичні листки виявились оправленими лиш у кінці 1870 р., можна впевнено сказати, що вони були недавнім (розрядка автора.- В. НН.) надбанням Антоніна» |79, 881. Таким чином, Антонін не мовчав про листки, як твердили деякі дослідники КЛ |95, 43).

Академік Й. Хамм припускає, що КЛ потрапили до Антоніна в 1863 р. під час його повернення на бать- ківщину при перебуванні в Празі або Відні |94, 122). Але тоді виникає питання, чому Антонін такий оригінальний рукопис не подарував Київській духовній академії в 1869 р. разом із великою кількістю інших пам'яток |пор. 95, 47|, а зробив це аж через дев'ять років після його придбання, чому він не згадує КЛ у щоденнику (куди ретельно й систематично занотову- вав навіть найдрібніші події з життя, побуту) раніше кінця 1870 р. Протягом семи років власник пергаменних

14

листків мусив зацікавитися змістом пам'ятки й зробити в щоденнику запис про працю над нею (як зазнача- лося вище, Антонін сам признався, що змушений був вивчати глаголицю, аби прочитати листки).

Найбільш імовірно, що глаголичні листки стали надбанням Антоніна під час перебування його на Сінаї в монастирі св. Катерини (від 3 серпня до 18 вересня 1870 р.), де він здійснив величезну Й дуже цінну роботу -- уклав систематичний опис (у двох примірниках) грецьких пам'яток (1310 одиниць), виявив 38 слов'янських текстів |І, 247--454). В щоденнику Антонін говорить про пергаменні листки не як про по- даровані, а придбані («принадлежащиєе мне...»).

Можливість нелегального придбання ним КЛ виключається |95, 44--46). Антонін згадує епізод, коли при генеральній нумерації манускриптів, незадовго до від'їзду його з монастиря, на місці не виявилося однієї книги, раніше внесеної до каталога: «Не приХховаю, що при цьому неприємному випадку на обличчі о. скевофілака (охоронця речей.-- В.. Н.) ви- ражався не самий тільки подив.. щоб не сказати прямо -- підозра. Підозра ж могла відноситися лише до мене одного як іноплемінника, жадібного, як усі такого роду гості обителі, до всякого історичного мотлоху» |1, 448|. Щоб відвести від себе необгрунто- вану підозру, Антонін на другий день навмисне за- лишив незамкненою свою келію й виставив на сонце власну валізу з речами, ніби для просушування П, 248--844).

За словами Антоніна, в приміщенні, де він працював, після каталогізації була така картина: «В синодику Панагії книг, звичайно, вже не було, але підлога вся ще вкрита була обривками аркушів, цілими листами, зошитами і навіть цілими книгами... до того з'їденими сирістю, червою та мишами, а частково й вогнем, що ми не наважилися вносити їх у каталог» П, 255). Очевидно, у винагороду за працю монастир

8

подарував Антонінові окремі уривки або аркуші із давніх рукописів та деякі книги |79, 88|. Перед відходом із монастиря до Єрусалима Антонін 18 вересня 1870 р. в своєму щоденнику занотував: «...Послал Никандра (він разом із Антоніном приводив у порядок бібліотеку.-- В. Н.) с старими листами к скевофилаку... После обеда о. Григорий (скевофилак.-- В. Н.) принес листь, но вьтянул из числа их тот, что бьл с крупньм письмом. Ходили в Панагию и библиотеку отьскивать отобраннне книги, нашли их и взяли с собой» |79, 83). На думку Б. Л. Фонкича, серед зали- шених Антоніну аркушів старовинних рукописів і були ті сім унікальних пергаменних листків, котрі тепер зберігаються в Києві |79, 845). В описах книг, подарова- них Капустіним Київській духовній академії або прода- них Публічній бібліотеці, В. Бенешевичу не вдалося знайти ні однієї, привезеної з Сінаю |42, ХУИІД. Але принаймні в опису манускриптів Київської духов- ної академії немає жодних поміток про місце придбання будь-якої пам'ятки, одержаної від Антоніна. Знаменно, що протягом 1870/71 навчального року Капустін надіслав у дар для бібліотеки академії: «а) декілька листків давньої грецької папірусної книги, б) дваарку- ші палімпсеста грецького Євангелія століття ГУ або У, в) два маленьких аркушики сіріанського письма і г) аркуш грузинського письма» |45, 27). В інвентарній книзі бібліотеки Київської духовної академії ВОНИ разом зареєстровані 19.ПІ 1871 р., як згадувалося. Це повідомлення прямо в'яжеться з нотаткою Антоніна про старовинні аркуші, які приніс йому скевофілак, адже окремі уривки (аркуші) давніх текстів поступили від Капустіна до академії незабаром після його повернення з Сінаю. Занотований факт недвозначно вказує на те, що в монастирі св. Катерини у власність Капустіна потрапили не будь-які аркуші паперу, а уривки давніх текстів. Серед листків, що їх можна ідентифікувати як подаровані Антоніном у 1871 р., є

9

різної величини аркуші з середнім і з великим шриф- тами. Наприклад, висота літер в пергаменному аркуші іп Їїойо з грузинським текстом -- близько 3 мілі- метрів (Відділ рукописів ЦНБ АН УРСР, шифр: ДА/П 144), в пергаменному уривку-палімпсесті з грецького Євангелія У--УЇ ст. на двох аркушах іп 8" літери мають висоту близько 5 міліметрів (там же, шифр: ДА/П 17). Отже, зауваження Капустіна про те, що скевофілак із відібраних уривків вилучив один аркуш з великим шрифтом, не означає, що на всіх інших листках був дрібний почерк. Висота літер КЛ-- близько 5 міліметрів. Якщо глаголичні листки були серед інших уривків, одержаних Капустіним на Сінаї, вони щодо величини літер не виділялись. Не виклю- чено навіть, що скевофілак забрав восьмий аркуш КЛ.

Очевидно, після відкриття пам'ятки Антонін вивчав її і пожертвував безцінний манускрипт академічній бібліотеці тільки тоді, коли дізнався, що в Києві організується Археологічне товариство та Археологіч- ний музей, переконавшись, що там пам'ятка надійно зберігатиметься "7.

Антонін ніде прямо не зазначив, де придбав гла- голичний рукопис. Не пишуть про місце відкриття манускрипта й І. І. Срезневський та Г. В. Ягич, які ще за життя Антоніна публікували пам'ятку.

Церковно-археологічний музей, імовірно, не мав потрібних відомостей про більшість речей (не тільки рукописів), подарованих Капустіним. Через це М. І. Петров восени 1879 р. для одержання відо- мостей про них звернувся з листом до близького приятеля Антоніна, колишнього ректора академії, єпископа Філарета (Філаретова), який листувався з

" Варто зазначити, що пергаменні рукописи в монастир св. Катерини перевезено з Джуванійського подвір'я (філії) Сінайського монастиря з Каїра (1, 344), отже, КЛ у свій час теж могли збері- гатися в Єгипті.

10

Капустіним. У відповідь Філарет писав: «Добрьй и любезньй Николай Иванович!.. Вь озадачили меня вопросами о письмах о. Антонина. Помню, когда вьезжал я из Киева, имел желание передать их Вам, но-- вероятно -- не передал. Куда я их девал, сам не знаю. Рьскаю (2) теперь в своих бумагах, но пока еще не нашел, да и отчаийваюсь, найду ли я их. Чтоб направить дело, сделайте вот что. Напиши- те на листок все вопрось, касающиеся предметов, поступивших в музей от о. Антонина, на которьне желательно иметь ответь. Я пошлю их о. Антонину. Он не откажется дать на них ответ. Таким образом, хоть не скоро, но дело будет сделано. А без того Ваш указатель будет недостаточен. Между тем, поищу еще у себя..»" Одержавши від М. І. Петрова список питань, Філарет відповів: «Дорогой и любез- нейший Николай Иванович!.. Список пожертвований о. архим. Антонина я получил. Но вот какая беда. В газетах я прочитал, что он вьізьваєтся в Петербург. Вследствиє чего я списка Вашего не решаюсь послать в Иерусалим, а буду ожидать све- дений о прибьтий о. Антонина в Петербург; тогда пошлю к нему ближе. Но мне думаєтся, что если он поедет на Одессу, то не минет Киева; в таком случає Вь будете иметь благоприятньй случай на месте получить нужнье сведения» ?, Як закінчилася справа з одержанням відомостей про пожертвування Антоніна, не з'ясовано. Щоправда, через багато років, віддаю- чи належне недавно померлому ДАнтонінові, учений секретар Археологічного товариства М. І. Петров писав: «Серед особливо важливих і цінних пожертву- вань його академії слід відзначити пам'ятку найдавні- шої глаголитської писемності в пергаменних листках. Значення цієї пам'ятки, яка знайдена архімандритом

9? ЦНБ АН УРСР, Відділ рукописів, шифр: ПІ, Ме 14000, с. 2. 5 ЦНБ АН УРСР, Відділ рукописів, шифр: ПІ, М» 14001, с. 1--2.

11

Антоніном на далекому (тобто віддаленому.-- В. Н.) Сході, але яка тепер стала відомою під іменем «Ки- ївських глаголитських уривків», вже давно достатньою мірою оцінена вченими славістами..» |48, 452-- 458). Філаретові, напевне, було відоме місце придбання КЛ. Иого близький друг викладач Київської духовної академії І. Г. Малишевський у 1885 р. твердив: «Зробимо... зовсім не потрібне для фахівців, але не зайве для інших (як показав нам досвід) застереження: так звані Київські уривки глаголиці (курсив авто- ра.-- В. Н.) .:. зовсім не київського, не руського походження. Вони дісталися музеєві тутешньої ду- ховної академії із Сінаю, а де вони писані й звідки туди потрапили, це невідомо» |З7, 408, виноска|) ".

Учасник ПІ Археологічного з'їзду (1874 р.) Й. Коларж згадував, що в Києві розповідали, ніби чернець київського Братського монастиря архімандрит Антоній (!) «1842 р. подорожував по Палестині і привіз із Єрусалима разом з іншими предметами .й глаголичний рукопис; попередня доля манускрипта й те, як пам'ятка потрапила до Єрусалима, невідомі (автор при цьому підкреслює, що й ДАсеманієве євангеліє придбано 1736 р. в Єрусалимі) (104, 192--193). У цьому повідомленні надто багато вига- даного: Антонін 1842 р. був студентом Київської духовної академії й нікуди не мандрував, а ченцем став тільки 1845 р. Дата 1842 р. придумана на підставі неправильно прочитаного дарчого напису Антоніна 1872 р. на форзаці книжечки з КЛ. Однак на Археологічному з'їзді в Києві, мабуть, розповідали, що сам рукопис походить із Єрусалима. У зв'язку з цим стає зрозумілим, чому І. І. Срезневський та пізніші видавці пам'ятки не писали, де відкрив

7. |. Г. Малишевський писав це у зв'язку з розглядом питання про . . П 9 походження глаголиці. Не виключено, що він спеціально з ясовував, де знайдено КЛ.

12

Антонін листки. І. І. Срезневський лише зауважив, що рукопис був доставлений із Єрусалима архімандритом Антоніном |70, 269).

Уже після смерті Антоніна О. І. Соболевський висловив здогад, що покійний бібліофіл придбав глаголичний уривок в Палестині або на Сінаї, які здавна приваблювали ченців із православних слов'ян; монахи привозили з собою й старослов'янські книги 164, 30). Згодом О. І. Соболевський цікавився, чи є в Київській духовній академії які-небудь відо- мості про те, де А. Капустін знайшов пам'ятку".

КЛ зберігалися в вітрині Мо 39 Церковно-археоло- гічного музею при Київській духовній академії аж до розформування його в 1923 р. Лише на нетривалий пе- ріод за проханням Академії наук для потреб Відділення російської мови й літератури глаголичні листки були доставлені в Петербург |47, 84) (напевне, у зв'язку з підготовкою їх до друку).

У покажчику предметів Церковно-археологічного музею наша пам'ятка описана під Хо 1581 |54, 55| (він позначений на наклейці в книжечці).

Разом з іншими рукописами, що знаходилися в вітринах Церковно-археологічного музею, КЛ у 1923 р. передано у Відділ письма й друку новозаснова- ного Лаврського музею. Пам'ятку зареєстровано в списку цього відділу під Мо 46. У загальному ка- талозі Лаврського музею КЛ значилися під Ме 19264 195, 61--62| (обидва номери написані на наклейці на четвертій паперовій сторінці).

У 1934 р. КЛ передано в Державну бібліотеку Всеукраїнської АН (тепер Центральна наукова бібліо- тека АН УРСР- ЦНБ АН УРСР). З цього часу пам'ятка зберігається у Відділі рукописів ЦНБ АНУРСР, шифр: ДА/П 328 (цей номер написано на першій сторінці форзаца).

8 Відділ рукописів ЦНБ АН УРСР, шифр: ПІ, Ме 20418, с. 2. 13

Небагато дослідників КЛ вивчали пам'ятку за оригі- налом. Із відомих славістів текст безпосередньо студіювали І. І. Срезневський, Г. В. Ягич (50, 452), М. К. Грунський |52, 21|, Й. Й. Хамм. Порівняно детальний шюпис її зробили І. І. Срезневський, М. К. Грунський, Й. Й. Хамм. Докладно опрацював пам'ятку бібліограф М. В. Геппенер. Але деякі характерні особливості рукопису зазначені дослідники не враховували. Використовуючи спостереження цих учених, даємо новий опис пам'ятки, концентруючи увагу на деталях (і відомих і виявлених нами), які не може передати жодне факсиміле.

Київські листки зберігаються в картоновій оправі (висота 15,2 см, ширина від корінця 11 см, корінець близько 0,7 см), обтягнутій високоякісним темно- зеленим сап'яном, на якому золотом витиснено орна- мент. Кутки сап'яну протерті настільки, що проглядає картон. Підтертий сап'ян і на зовнішніх краях обкла- динки. Все це вказує на те, що впродовж ста років пам'ятку багато разів брали в руки (особливо коли вона знаходилася в експозиції Археологічного музею). Оправу зроблено восени 1870 р. в Єрусалимі, як про це пише сам А. Капустін |79, 84).

Форзаци виготовлено з блискучого жовтавого па- перу. У верхній частині форзаца, приклеєного до обкла- динки, написано червоним чорнилом «Їнв. 19264» (під цим номером КЛ зберігалися в АЛаврському музеї), олівцем -- «П.328» (номер, під яким пам'ятка описана в М. І. Петрова; це тепер шифр, під яким зберігається пам'ятка в ЦНБ АН УРСР). У верхній же частині хімічним олівцем зазначено: «Кіевскіе Глаголическіе листки (7 лл)». Посередині -- печатка Лаврського музею.

На першій сторінці форзаца рукою А. Капустіна зроблений дарчий напис: «Вь Библіотеку Кіевской Духовной Академіин. Іерусалим». 2 Маїя 1872 г.» Третю цифру в даті-- 7 іноді помилково сприймали то як 4,

14

то як 6. Безпосередньо над словом «Кіевской» та під словом «Іерусалим»ь» на віддалі близько 2,5 см папір світліший і виділяються ніби підтерті місця. Під словом «Іерусалимь» маємо начеб залишки голубого чорнила.

Друга сторінка форзаца чиста. Чистими є перша й друга сторінки заднього форзаца.

Після переднього форзаца і перед заднім форзацом знаходяться відповідно два аркуші матового світло- коричневого паперу. Перші два листки паперу розлі- новані олівцем (на стор. 1--3 віддаль між лінія- ми-- 1 см, на стор. 4-- 0,4 см). На першій сторінці кириличними й глаголичними літерами Антонін напи- сав: «Алфавить глаголическій». Глаголичний алфавіт та кириличні відповідники глаголичних букв уміщено на стор. 1--3. Унизу третьої сторінки глаголичними літерами Капустін зазначив: «Іерусалімь. Антонинт». У верхньому кутку третьої сторінки наклейка з на- писами: вгорі червоним чорнилом -- «Інв. 19264», посередині чорним -- «Хе 181», внизу -- червоним чор- нилом -- «Хо 46» (значення цих цифр див. вище).

Унизу четвертої паперової сторінки міститься Анто- нінова спроба кириличної транскрипції (неточно) благовіщенської молитви з першої пергаменної сто- рінки КЛ.

Відповідно два паперових аркуші повторюються пе- ред заднім форзацом. Їх перша -- третя сторінки чисті: внизу четвертої сторінки рукою Антоніна зазначено: «Вь сей книжкь семь пергаменньх»ь листиковт».

Верхні й нижні обрізи форзаців та інших папе- рових аркушів підігнано до обрізів пергаменних листків. Бокові обрізи переднього форзаца і перших двох паперових аркушів -- рівні й не підігнані до обрізів пам'ятки. Відповідні обрізи заднього форзаца Й двох інших паперових аркушів зроблені нерівно й наближені до конфігурації пам'ятки.

Верхній обріз останніх двох паперових листків при оправленні позолочено.

15

Описані вище паперові аркуші є наче внутрішньою, обкладинкою для пергаменної пам'ятки. |

Дотеперішні дослідники КЛ не звернули уваги на одну важливу деталь. На висоті 6, см форзаців і вставлених у кінці паперових аркушів та пергамен- них аркушиків пам'ятки біля самих країв зовнішнього боку навіть неозброєним оком видно проколи, зроблені якимось дуже тонким знаряддям. На першому пергаменному листку проколи знаходяться на висоті 6 см і 7 см, а на другому--на висоті б см і 6,5 см. На початкових паперових аркушах (форзац і листки з глаголичним алфавітом), а також на першому й другому пергаменних аркушах на висоті близько 8,3 см від низу спостерігаються такі самі проколи. Зрозуміло, проколи зробив палітурник. Але чому? Гадаємо, листки пергамену до оправлення були дуже пожолоб- лені. Перед оправленням їх скріпили із зовнішнього боку й спробували під пресом випрямити. Щоправда, пергамен зберігає хвилястість і тепер. Важливо відзна- чити, що «рельєф» хвилястості точно повторюється на всіх без винятку листках, що свідчить про їх спільну долю й зберігання разом протягом дуже тривалого часу.

Глаголична пам'ятка налічує сім пергаменних листків. Шість аркушиків її скріплено разом у вигляді зошита, сьомий відірваний від решти. Він не має своєї пари-- восьмого листка. Перший листок нічим не приєднаний до інших, вільно виймається з Книжки, хоча при оправлянні ії він, здається, був приклеєний смужечкою паперу до одного з паперових аркушів, вставлених у книжку.

Лівий край листка загалом нерівний. Виходячи з цього, поодинокі палеографи вважають, що перший і восьмий аркуші відділились унаслідок перетирання пергамену на корінці |62, 18). Та принаймні в двох місцях (на висоті приблизно 4,3 см--5,0 см і 6,3--7 см) під лупою видно ділянки, відрізані гострим предметом (ножицями, ножем).

16

Пергаменні листки тричі пропагіновано арабськими цифрами. Всі пагінації нові.

Перша пагінація аркушиків зроблена олівцем внизу на лицевих сторінках досить віддалено від правого кутка листків. Належить вона, ймовірно, палітурникові.

Удруге листки пропагінував чорним чорнилом А. Ка- пустін після реставрації пам'ятки (деякі цифри напи- сано на паперових реставраторських смужках).

Третю пагінацію зроблено олівцем у правому кут- ку лицевих боків аркушів. Впадає в око те, що цифра | у цій пагінації тепер знаходиться в лівому кутку зворотного боку першого аркуша. Це сталося тому, що, коли проставлялися цифри на сторінках, зворот- ний бік першого листка був на місці лицевого і до того ж перевернутий верхом униз. Людина, котра так пагінувала листки, не була обізнана з глаголичним письмом. Кому належить пагінація, невідомо. На фото- відбитках Г. Ягича цього сторінкування немає.

Усі сім листків -- добре оброблений, тонкий перга- мен. Листки І, 2, 3, 5, 7 цупкі, пружні, нагадують пластинки із сучасних штучних матеріалів. Після натискання на підвищену (пожолоблену) частину вони видають характерний звук.

Сторона пергамену, що вироблена із внутрішнього боку шкіри (від м'яса) |62, 16|, у листків І, 2, 3, 6, 7 має жовтуватий колір, вона добре виглянцювана й при відповідному": освітленні виблискує. Другий бік перга- мену листків 2, 3, 6, 7 теж майже МеЛОНЬ трохи шерехатий, сірого кольору.

Пергамен серединних листків більш еластичний, але також цупкий. Одна з відповідних сторін зазначених листків теж виглянцювана, але верхня частина п'ятого листка шерехата, а в четвертого шерехатість від- чувається на всій верхній половині. Глянцева частина пергамену й тут має жовтуватий колір, а матова-- сірий. Матовими й шерехатими є відповідні сторони першого листка.

17

Глянцевий бік мають сторінки І зв., 2, З зв., 4, 5 зв., 6, 7 зв. і відповідно шерехатіший -- І, 2 зв., 3, 4 зв., 5, б зв., 7.

Отже, пергамен у зошит скомпоновано так, що глянцева сторінка розташована поруч із сусідньою глянцевою, а шерехата -- поруч із шерехатою. В цьому відношенні у КЛ відбивається звичай найдавніших часів, зокрема МПІ--Х ст. |Іба, 37|.

Пергамен непогано зберігся. Лише вище нижніх кутків першого, четвертого й п'ятого аркушів більш еластичний пергамен струхлявів (очевидно, від вологи), тому невеликі шматочки від нього повідпадали. Трух- лявість особливо помітна з матового боку пергамену (сторінок І, 4 зв., 9).

На всіх пергаменних аркушах, крім четвертого й п'ятого, є наскрізні горизонтальні тріщини на висоті 6,7-- 7 см. На серединних -- четвертому і п'ятому -- листках на цій висоті помітна досить велика дірка. Крім цього, на однакових висотах різних листків біля корінця яскраво виділяються інші дірки. Тріщина й отвори біля корінця свідчать про те, що первісно листки були скріплені в зошит не в тих місцях, де тепер. А це зайвий раз вказує на однакову долю всього збереженого матеріалу. Пошкодження аркушів біля ко- рінця були позаклеювані поздовжніми смужками жов- того паперу при реставрації пам'ятки в Єрусалимі. Ці смужки на аркушах 2:3в8в., З зв. 5 закривали окремі літери, тому (невідомо, коли і де) хтось із перших дослідників КЛ у відповідних місцях зняв частини смужок. У фотовиданні Г. Ягича на зазначених сторінках літери вже звільнені від наклейок. Поверх жовтої смужки на першому пергаменному листку наклеєна нова сіра смужка (у фотовиданнях Г. Ягича та М. Грунського вона не фіксується).

На лівих полях листків, особливо серединного четвертого аркушика, видно ліву лінію старого згину (дві лінії на старому згині виникли від того, що зошит

18

Сторінка 2 зв. Київських глаголичних листків в інфрачервоному промінні.

був скріплений товстою ниткою). По правій лінії старо- го згину зшив листки палітурник ХІХ ст. І саме по цій лінії тепер проходять вертикальні тріщини між парами листків від верхнього й нижнього країв руко- пису до відповідних проколів.

Старий «згин, як видно з порівняння Його з вертикальними лініями лініювання (також далеко не завжди правильний), був більш-менш рівний, тоді як теперішній перегин трохи скісний і навіть не зовсім однаковий для окремих аркушів» |62, 17).

Біля нижнього місця згину на листках четвертому й п'ятому виявлено червоточину (явно пізня: наклеєна в ХІХ ст. жовта смужка паперу також пошкоджена).

По другій від краю вертикальній лінії, зробленій гострим предметом для визначення зовнішнього поля й місця для ініціальних букв, на п'ятому листку проходить тріщина від низу аж до 13-го рядка включно. Раніше вона доходила тільки до 5-го рядка, як видно З фотовидання КЛ Г. В. Ягича.

Зовнішні краї першого і, звичайно, четвертого і п'ятого аркушів мають щербинки через випадіння невеликих шматочків струхлявілого пергамену.

Більшість поверхні листків чиста, хоча на деяких із них спостерігаються різного походження плями. Наприклад, досить велика світла пляма знаходиться посередині зворотного боку першого аркуша. Між 8-м і 9-м рядком згори п'ятої сторінки спостерігається жовтава пляма від воску свічки, а між 8-м і 9-м рядком знизу видно наскрізну темну пляму від жирної речовини (можливо, олії).

Біля самого обрізу лицевого правого боку другого листка на рівні 1--9-го рядків зверху виявлено лінію, зроблену олівцем (напевне, олов'яним). Лінія має металевий відблиск. Вона зроблена без лінійки. Коли і хто зробив лінію, не вдалося встановити.

На червоних літерах 9-го рядка зворотного боку першого аркуша і 11-го рядка лицевого боку другого

20

неозброєним оком видно дзеркальні відбитки частин коричневих літер. Відповідні коричневі літери 10-го рядка звороту першого боку аркуша та особливо 10-го рядка лицевого боку другого аркуша мають полинялий вигляд. Цей факт також указує на довготри- вале перебування тепер відірваного першого аркуша разом із зшитим із рештою листків другим аркушем.

На нижніх кутках усіх аркушів видно залишки зми- тої коричневої речовини. Особливо добре виділяються крупинки її на шерехатих сторінках. Дослідники КЛ вважають, що це-- залишки нашарування бруду 162, 19). Проте це можуть бути залишки клею. Первісне нашарування бруду було значне. При зніманні його з поверхні пергамену з метою виявлення під ним букв було пошкоджено й розмито старовинний текст. Це явно робив не фахівець, який, зволожуючи бруд, залишив плями на пергамені. Від розмивання чорнила (?) на деяких аркушах (1--5) залишилися брудно-сині плями?. На жаль, на чорно-білих фо- тографіях Г. Ягича не можна розібрати, чи були під час його роботи над КЛ ці плями в нижніх кутках аркушів. Але теперішньої плями на рівні 7-го рядка шостого листка у виданні Г. Ягича не видно. На аркушах 6--7 сухий бруд обережно зішкрябано, тому тут немає плям і на очищених місцях текст досить добре зберігся.

На лицевому й зворотному боках листків першого, другого, сьомого, на зворотному боці шостого листка виявлено виразний коричневого кольору бруд. Він може походити від пилу, кіптяви або навіть клею. Це забруднення давнє, його засвідчують і фотографії КЛ, опубліковані 1890 р. Г. Ягичем. Можливо, таке забруднення було на всіх полях рукопису. Не виключе- но, що «наша пам'ятка була захована всередині

9 Очевидно, бруд (клей?) з пам'ятки хтось пробував зняти за допомогою реактивів, які вступили в хімічну реакцію з чорнилом.

21

якоїсь книжки або в оправі рукопису. Малоймовірно, щоб КЛ служили макулатурою для оправи. Забруд- нення існувало й до оправляння листків: у деяких місцях смужки паперу, наклеєні палітурником, закри- вають цей бруд.

Користування пам'яткою протягом останніх ста ро- ків призвело до деяких пошкоджень пергамену, особли- во зовнішнього краю першого листка, який на фо- тографіях у Г. Ягича (100) та М. К. Грунського П2| майже рівний по всьому зовнішньому обводу, без зазублин, а тепер має обриви у верхньому й нижньому кутках і горизонтальні розриви пергамену на рівні 5-го, 8-го й 11-го рядків знизу. Теперішнього вищерблення орнаменту на рівні 1-го рядка знизу п'ятого листка у виданні Г. Ягича немає. Як видно з фотопублікації Київських листків Г. Ягича, в 80-х роках ХІХ ст. нижній зовнішній куток сьомого листка був цілий.

На четвертому листку на рівні 5-го рядка з зов- нішнього боку ледь тримається смужка пергамену, що відірвалася від листка на рівні 7-го рядка знизу по вертикальній лінії, проведеній у давнину при розлініюванні пергамену. На фотографії Г. Ягича тут пергамен цілий.

При підганянні листків до розміру книги, в якій вони зберігалися, або при усуванні бруду з полів рукопису для надання йому належного вигляду пам'ятку обрізано.

При обрізуванні в деяких місцях текст було по- шкоджено, особливо перші верхні рядки, зокрема аркушика п'ятого, на звороті якого від заголовка залишилися тільки нижні частини кількох букв.

Конфігурація обрізу всіх листків загалом однакова, але в найдрібніших деталях не збігається, бо листки обрізували в незшитому вигляді не надто гострими ножицями і під час обрізування листки, мабуть, рухалися.

22

Пам'ятку обрізували, очевидно, від зовнішніх кутків трохи навскіс до корінців, де пергамен був особливо пошкоджений. Унаслідок цього висота листків біля корінця менша, ніж у зовнішній Їх частині: біля кореня від 13,5 см до 14 см, на зовнішніх краях від 14 до 14,4 см. Ширина КЛ-- від 10,2 до 10,8 см.

Пергамен розліновано гострим предметом, віддаль між лініями -- 0,5 см. По краях кожної сторінки про- ведено по дві вертикальні лінії (віддаль між ними 0,0 см), в рамках яких мав бути текст. Лицевий бік лінування знаходиться на стор. І зв., 2 зв., 3 зв., 4, о зв. 6, 7. Витиснені лінії добре видно на другому боці сторінок, за винятком першого листка, де вони помітні тільки в верхній частині. Таким чином, у КЛ чергуються сторінки з заглибленою лінією (умов- но називається-- г) і сторінки з випуклою лінією (--г). Цей порядок порушують тільки серединні листки (сторінки 4--5 зв. мають-- г, 4 3в.--05-- НГ).

Розташування сторінок рукопису, при якому проти- лежні сторінки були однакові щодо «тканини», але різні з погляду рельєфу лініювання, характерне для західноєвропейських кодексів кінця МП -- початку ІХ ст. У Паннонії звичай такого компонування пергаменних зошитів міг затриматися й довше.

Закономірність складування й лініювання пергамену в різні епохи й можливість датування манускриптів залежно від способу розташування в них сторінок з --Гг і -г відкрив у 1928 р. американський дослідник Е. К. Ренд. Вона була перевірена на багатьох старо- винних кодексах МІ-- ЇХ ст. |9Іа, /6).

Давно звернено увагу на те, що літери в КЛ (стор. 1 зв.- 7 зв.) писані не на лінії, а під нею; букви ніби підвішено. Допускається, що підвішене письмо є початковою формою глаголичного письма, тому КЛ у генетичному (а може, й хронологічному) відношенні дуже близькі до перших пам'яток глаго- лиці |62, 15).

23

Письмо першої сторінки в цьому відношенні відрізняється від усіх інших. Воно наче писане на лінії.

У пам'ятці акуратно витримано: праві краї тексту. Звичайні літери рядків починаються від другої верти- кальної лінії. Праві краї ініціальних букв лише зрідка трохи виходять за другу вертикальну лінію.

Колір і густота чорнила не скрізь однакові.

Перша сторінка написана характерним почерком негустим чорнилом, яке має тепер коричневий колір. Місцями чорнило справляє враження вилинялого. Мабуть, певний час пам'ятка була розгорнута саме на цій сторінці при зберіганні в Церковно-археоло- гічному музеї в Києві.

Помітно відмінним почерком і густішим чорнилом написаний текст на сторінці І зв., перша й друга молитви на сторінці 2 зв. Але розкритий текст сторі- нок І 3в.--2 у вітрині музею місцями побляк, тому колір чорнила тут і темно-коричневий, і світло- коричневий.

Трохи іншим почерком написана решта пам'ятки, починаючи від другої молитви сторінки 2 зв. і до кінця. Коричневе чорнило тут середньої консистенції, місцями темне, місцями світліше або вилиняле. Колір чорнила перших двох рядків другої молитви на сторінці 2 зв. (крім останнього слова) відрізняється від інших бляклістю. Два почерки в місалі визначають різні дослідники, в тому числі М. К. Грунський, який найдетальніше розглянув палеографічні особли- вості КЛ П1|. Стислий опис відмінностей у накреслен- ні літер обох почерків подав Г. Ягич |83, 122).

В одинадцяти літерах першого рядка сторінки о зв. помітне наведення тексту більш темним коричне- вим чорнилом по світлішому.

На першій сторінці КЛ у 15-му рядку літери 9-- 17 писано по стертому (зіскобленому), а в 18-му після сьомої букви стерто (зіскоблено) якусь літеру. |

94

Витертої букви (ні повністю, ні частково) на початку останнього рядка на сторінці І зв., яку відзначає Й. Й. Хамм |94, 71), ми не спостерегли при освітлен- ні тексту ультрафіолетовим та інфрачервоним промін- ням. Враження витертої літери справляє не зняте з пергамену забруднення.

Заголовки мес і молитв скрізь написано червоною фарбою.

Перший писар літургійної частини КЛ (стор. І зв.- 2 зв. меси в дні св. Климента і св. Феліцитати) ініціальні літери писав тим же чорнилом, що Й увесь текст. Другий писар цієї частини пам'ятки (стор. 2 3в.-- 7 3в.) ініціали зробив червоною фарбою.

На першій сторінці першого листка написань червоною фарбою немає.

Червона фарба всюди густа. В деяких місцях під лупою видно рельєфність букв. Рельєфність їх відчу- вається й при дотику, зокрема на сторінках І зв., 2, 2 зв. 3, 5 зв., б, 7.

У заголовках першого писаря (стор. І 3в.-2 зв., перша молитва) червона фарба наче вилиняла, побляк- ла. У заголовках та ініціалах другого писаря (стор. 2 3в.-- Т зв.) колір чорнила яскравий, іржаво-черво- ний чи цегляно-червоний (рудий). Структура барв- ника в обох писарів однакова. М. Г. Геппенер допускає, що в обох частинах місалу вживалася та ж сама фарба--сурик, але розчин і чорнило кожен переписувач робив окремо |б62, 20).

Початок меси на третій сторінці відзначений на полі коричневим шестиконечним значком (ж), а на п'ятій і сьомій -- червоним.

У зв'язку 3 тим, що деякі славісти висловили сумніви. щодо автентичності пам'ятки, було здійснено хімічний аналіз барвників КЛ.

Співробітники лабораторії судово-технічних до- сліджень документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Т. І. Мороз і Ю. П. Попов

25

встановили, що чорнило пам'ятки відноситься до групи залізо-галових барвників.

З метою детального визначення хімічного складу чорнил КЛ зроблено їх дослідження в проблемній лабораторії радіофізичного факультету Київського дер- жавного університету ім. Т. Г. Шевченка. У склад групи, яка досліджувала барвник пам'ятки, входили працівники університету член-кореспондент АН УРСР М. Г. Находкін, доктор юридичних наук В. Г. Гонча- ренко, кандидат фізичних наук Г. О. Зиков, ст. інженер В. Т. Матвєєв, співробітник Київського інституту судових експертиз Ю. П. Попов, ст. науковий співробіт- ник Інституту мовознавства АН УРСР В. В. Німчук і завідуючий Відділом рукописів ЦНБ АН УРСР М. П. Візир.

Для визначення атомного складу чорнил було ви- користано метод мас-спектрометрії. Аналіз прова- дився за допомогою сфокусованого на поверхню ре- човини імпульсу лазера в умовах надвисокого вакууму, досягнутого безмасляними засобами відкачування, що в цілому повністю виключає будь-які випадкові забруднення об'єкта дослідження сторонніми еле- ментами. Розроблений у Київському державному уні- верситеті метод локального ,умас-спектрального аналізу різноманітних домішок у будь-яких зразках (крім рідин), відзначаючись універсальністю й високими фізико-технічними характеристиками, дає необхідні відомості про якісний іг- напівкількісний локальний вміст елементного й газового складу в речовинах.

Для аналізу використано мікропроби чорного барвника з сторінок І, 2 зв. і 5 зв. та червоного барвника з сторінки 7 Київських глаголичних листків.

Для зіставлення взято мікропробу чорнила з уривка Слепченського апостола ХІ-- ХП ст. який збері- гається у відділі рукописів Центральної наукової біб- ліотеки АН УРСР у Києві, та з листа В. Ганки 1845 р., що зберігається там же.

26

пару і ак о Рим Ж ій

наноЮ Ре Гб Меду уроси, уолві упРОУНеГ Х и

4

чі

че ут ри мот з | ог З

Сторінка 1 зв. Київських глаголичних листків в ультрафіолетовому промінні.

У червоному барвнику КЛ виявлено багато свинцю, отже, червона фарба в пам'ятці -- це сурик.

Порівняльний аналіз чорнила показав суттєву різни- цю атомного складу барвників першої сторінки, з одного боку, і сторінок 2 зв. та 5 зв.-- з другого. У чорнилі першої сторінки, зокрема, відсутні такі елементи, як ітрій, мідь, алюміній, магній, кобальт, що ними характеризується чорнило сторінок 2 зв. і 5 зв. Отже, перша сторінка заповнена не тоді, коли решта сторінок КЛ. Відмінний почерк, чорнило і мовні особливості переконливо свідчать про те, що текст цієї сторінки -- пізнішого походження. Склад чорнила Слепченського апостола дуже подібний до складу чорнила основної, давньої частини КЛ (сторінок 2 зв. і9 3в.): у ньому виявлено, зокрема, ітрій, мідь, алюміній, магній, кобальт. Це може вказувати на походження обох пам'яток із одного регіону. Наявність ітрію в чорни- лах КЛ і Слепченського апостола дуже показова, оскільки ітрій -- рідкісноземельний елемент. Ітрію, алю- мінію й кобальту немає в чорнилі листа В. Ганки -- гаданого складача КЛ.

Співробітники Лабораторії судово-технічних до- сліджень документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції УРСР Т. І. Мороз і Ю. П. Попов провели мікроскопічне обстеження Київських глаголичних листків (мікроскоп МБС-2 із збільшенням у 25 разів) у розсіяному, косонаправленому й прохідному освітленні (кон- трастуючі світлофільтри ЖС-3, ЖС-12, ОС-14); дослідили пам'ятку за допомогою електронно-оптично- го перетворювача та шляхом фотографування у від- битому ультрафіолетовому (лампи СВД-І20, світло- фільтри УФС-8) та інфрачервоному (лампа К-22, світлофільтри ИКС-І) промінні, зробили дослідження й фотографування видимої люмінесценції, збуджуваної ультрафіолетовим випромінюванням (лампи ПРК-2, СВД-120, первинні світлофільтри УФС-8, вторинні

28

світлофільтри СС-5, ЖС-3). Вони відзначають, що в ультрафіолетовому промінні в КЛ спостерігається уконтрастнення рукописних знаків; пергамен люмі- несціює під дією ультрафіолетового випромінювання, а барвник знаків інтенсивно поглинає як ультрафіо- летове випромінювання, так і світіння пергамену. При цьому жодних знаків, крім тих, що читаються в звичайних умовах, не виявлено.

У відбитому інфрачервоному промінні контрастність літер у порівнянні з їх контрастністю у відбитому ультрафіолетовому промінні значно зменшується; на нижніх зовнішніх кутах сторінок спостерігається уконтрастнення слабо видимих штрихів знаків, частково усувається забруднення, виявляється точна межа дії на листки якоїсь речовини. Провадилося також ви- вчення люмінесценції КЛ в червоній та інфрачерво- ній частині спектра (світлофільтри КС-15, КС-І7, КС-І8), збуджуваної синім світлом теплових ламп (кінолампи К-22, рідкий світлофільтр 10-процентного розчину сірчанокислої міді завтовшки 20 мм) й випромінюванням лазера ЛГ-38 (довжина хвилі гене- рації 0,63 мкм, потужність випромінювання -- 950 мвт), але яких-небудь люмінесціюючих знаків, що не входять в малюнок тих, які читаються, при цьому не виявлено.

Таким чином, у КЛ немає жодних елементів палімпсеста.

Перша сторінка КЛ відрізняється від решти й особливостями правопису (фонетики). Тут спостері- гається ьХ»є, поплутання ь та », юсів, занепад Їх, ь тощо (дєне замість дьнь, 6|Хго0|бразьно замість -образьно, поставитьи и замість поставить и в уривку з Апостола, оуп|ова|дще ж замість оуп ова|нжштема, всбхь замість вьсфбхь у молитві). Через це її законо- мірно датують ХІЇ ст. і пізніше.

Відмінний від решти тексту пам'ятки й характер письма першої сторінки. Воно тут не «підвішене»

29

до ліній. Рядки пишуться вільно і почерк більш ку- тастий, менш акуратний, ніж на наступних сторін- ках. Впадають в око різні написання літери на позна- чення е: на першій сторінці вона має вигляд, що нагадує з з одною перекладиною (язичком), на інших сторінках - із двома. Помітна також відмінність у написанні букви, що відповідає кириличній м.

Мабуть, перша сторінка первісно була залишена чистою для наступної ілюстрації (мініатюри) або як захисна.

И. Хамм припускає |94, 1181, що увесь текст КЛ міг бути написаний однією рукою від лершої до останньої сторінки, але аргументи відомого славіста не видаються переконливими, бо почерки й хімічний склад чорнил першої сторінки й решти тексту різні.

Дослідники підкреслюють виняткове значення КЛ для слов'янської палеографії. Вони хоч і написані на популярному в УПІ--ІХ ст. малому (в Х ст. трохи більшому) форматі пергамену, почерк залишився старим -- напівкруглий маюскул. А це свідчить про давність пам'ятки (переписувачі ще не звикли ви- дозмінювати почерк згідно з величиною аркушів, помітно відрізняти заголовні букви від звичайних) 1894, 188-- 1389).

Видатний дславіст Г. Ягич зробив докладний аналіз графіки пам'ятки |100, 81--48|. Палеограф визначає в почерку КЛ не зовсім круглий (напівкруг- лий) найдавніший тип кглаголичного письма |З83, 119). О. Неделькович називає глаголицю КЛ класич- ною напівкутастою |124, 19).

Порівняльне вивчення глаголичних пам'яток при- вело М. К. Грунського до висновку, що накреслення букв у КЛ здебільшого є найдавнішим. «Це свого роду глаголичний устав»,-- пише він |1Ї, вип. 2, 54). До думки про найдавніший тип глаголичного письма КЛ пристали інші славісти |23, 361), зокрема Й. Курц |57, 206) і А. С. Львов |57, 419).

30

До характерних особливостей КЛ відносять трояке позначення і, введене в слов'янську орфографію Кирилом-Костянтином. Буква, що транскрибується за допомогою знака /, вживалася для позначення |і в усіх позиціях. Після приголосних вимовлялася як і, але на початку та в середині слова після голосних вона позначала йотований звук (іь, |). Літера, яку передають через і, означала також нейотований і на початку префіксів та коренів слів. А буква, яку звичайно транскрибують через кириличну и, позначала голосний, фонетично відмінний від звичайного і. Вона входила в сполуку на позначення ь; та вживалася на місці подовженого (напруженого) ь. Невеликі відхилення від цих правил виникли при переписуванні пам'ятки (135, 200--216).

Орфографічна система КЛ відноситься до чітко унормованих |125, 81).

Місальна частина КЛ-- єдина старослов'янська пам'ятка з розвиненою системою надрядкових знаків. На першій сторінці КЛ, явно пізнішій, таких знаків немає.

Старовинністю й оригінальністю виділяється система скорочених написань КЛ |9І, 491--495).

Одне скорочене написання КЛ залишилося не виявленим, тому досі інтерпретується помилково. Маємо на увазі до, яке фіксується після більшості заголовків префацій (3, 14, 18, 22, 25, 30). Для Г. Ягича -- це переклад латинського из5адце «до, аж до». За Г. Ягичем, і автори найновішого словника ста- рослов'янської мови сприймають це до як прийменник, що виконує обмежувальну функцію-- «апіе Іосит сйашт: .. прьфациб. до віЬчньи б(о)жеє..» |130, І, 489).

У результаті зіставного вивчення старослов'янсько- го й латинського текстів з'ясувалося, що таке до завжди співвідноситься із скороченням 0) Па- дуанського кодексу. В інших давніх місалах, наприклад

31

у сакраментарії Леона (УП ст.), у відповідних випадках засвідчується словосполука, напр.: "Уеге аїдпит. Мегііо екепіт...тагіугит..." 12, тобто «істинно. (справді) гідно (є), достойно (є), подобає». Слов'ян- ський місал фіксує переклад тільки другого латин- ського слова дієпит -- «достойно», причому скороче- ного на перших двох буквах. До скорочення пе- рекладача спонукав латинський текст. Скорочення ОД спостерігається тільки в найдавніших латинських місалах (ми не знайшли їх у друкованих збірни- ках мес ХУ-- ХУПІ ст.). Переклад його в слов'ян- ському місалі ще раз свідчить про стародавність КЛ.

Інтерпункції КЛ Р. Якобсон приписує ритмомело- дійну функцію |102, 51).

Зміст КЛ правильно визначив перший їх дослід- ник І. І. Срезневський.

Текст, що займає три чверті першої сторінки, дослідник назвав уривком з апостольських читань: глава ХПІ, вірші 11-- 14 та глава ХІУ, вірші 1--4 з послання апостола Павла до римлян |68, 490). Щоправда, це не уривок, а повне апостольське читання, що починається словом братиф. Його, наприклад, знаходимо в недавно відкритому Енин- ському апостолі ХІ ст. |39, 25) (у східнохристиян- ському обряді цей уривок із Апостола читається в сиропусну суботу). Звичайно, І.,.Ї. Срезневський відзначив, що йдеться про уривок із давнього слов'ян- ського Апостола (перекладеного з грецької мови), тому й зіставив цю частину КЛ з Охрідським апостолом та так званою ШМакедонською книгою апостольських читань |68, 491--493). Згодом Г. Ягич спостеріг близькість тексту читань КЛ із Шишато- вацьким апостолом. Проте він звертає увагу на те, що у поєднанні з наступною молитвою уривок з Апостола мав функціонувати в рамках латинського обряду

--омо" 19 Цит. за статтею Й. Коларжа |(103, 340).

92 ;

100, 56--57| (читається на свято благовіщення (94, 26), як і написана нижче в КЛ молитва).

Як явно пізніший текст, ніж місал КЛ, апостольське читання пам'ятки мало привертало і привертає до себе увагу славістів. Точний відповідник його ще треба пошукати. Ясно одне: в КЛ уміщено дуже давній пе- реклад Апостола, але в його правописі відбивається порівняно пізня доба.

Кінці рядків у пам'ятці обрізані, але втрачені частини тексту легко відновити, крім шостого рядка, де реконструйована Ї. І. Срезневським (а за ним і Г. Ягичем) форма козелогр|ан|цими викликала сумнів у Й. Хамма, котрий твердить, що в кінці рядка не вистачає чотирьох літер, тому він реконструює слово козьлогр|олан|йцими (корінь грел-) |94, 27). Беручи до уваги те, що в більшості слів на цій сторінці бракує трьох-чотирьох букв, і в даному випадку доцільно при реконструкції виходити з втрати більшої частини слова. Здається, реконструкцію Срезневсько- го -- Ягича, до якої пристаємо, можна уточнити -- коз»- логр|абн| цими (пор. болг. грая «говорити, балакати», сербохорв. гра/ати «кричати, галасувати, говорити», града «галас, гомін, крик (людей, птахів)», словен. сга|айї «лаяти», д. рус. граїдти «каркати», рос. діал. граять «кричати; сміятися; говорити та ін.», укр. зграя «група тварин, що тримається разом»). У більшості старовинних текстів Апостола |7| відповідно до козьлогр|абн|цими засвідчується лексичний варіант козьлогласований(ми), але в одній із редакцій, пред- ставленій Толстовським апостолом ХІМ ст., фіксується варіант цграниємь, що, імовірно, виник на основі слова граїдниюмь.

Унизу першої сторінки КЛ написано молитву до св. Марії. Г. Ягич перший точно встановив, що в нашій пам'ятці -- переклад із латинської мови молитви, яка звучить у день свята благовіщення. Він на підставі латинського тексту з "Цібег Засгатепіогит

93

Сгеєогіії Маєпі" відновив утрачений слов'янський текст у кінці рядків |100, 57).

Список слов'янського перекладу щодо мови й пра- вопису повністю вкладається в рамки церковнослов'ян- ського письменства ХІЇ ст. і пізніше (» на місці ь, занепад редукованих, поплутання сів). Та й почерк його характеризується як хорватський кінця ХІ -- початку ХП ст. хоч хорватська редакція старослов'янської мови в ньому не проведена |100, 58).

Зміст тексту на решті сторінок КЛ (І зв.-- 7 зв.) встановив І. І. Срезневський. Це-- зібрання західно- християнських мес -- місал, перекладений із латинської мови |71, 569).

Оскільки в КЛ відбивається західний християнський літургічний тип і обряд, дослідники пам'ятки звертали увагу виключно на латинські місали, шукаючи в них текст, який перекладено старослов'янською мовою. Раннє середньовіччя відзначалося літургічною різно- манітністю, і так звана літургія св. Петра була відома і правилася ЇХ ст. у слов'янській Македонії. До- пускається, пщо св. Мефодій залишив у Моравії деякі римські літургійні традиції, незважаючи на те, що ввів там візантійську обрядність |63, 109-- 115). Пошуки латинського, а не грецького прототипу КЛ законо- мірні, бо в тексті пам'ятки засвідчуються такі явні латинізми, як прбфациб «ргаєїасіо», оплать «обіаїцт».

Уже І. І. Срезневський зіставляв київський місал із латинськими місалами УЇІ--ІХ ст., однак у жодному з них не знайшов тексту, на якому б грунтувався старослов'янський переклад, відбитий у КЛ |?/І, 539--543). Не збігалися вони й за складом |?|, 289).

Ще раніше свою розвідку про КЛ надрукував чеський учений Й. Коларж. У її складі латинською транскрипцією з додатком кириличних літер автор опублікував меси на честь св. Климента й Феліцитати і порівняв старослов'янський текст із текстом друкова-

34

ного глаголичного місалу 1528 р. та з давніми ла- тинськими місалами, в результаті чого дійшов виснов- ку, що пам'ятку перекладено з якогось прастарого латинського місалу, оскільки в ній у день св. Климента дається окрема префація, яка вже давно не вжи- вається. Паралелі до префацій публікованих мес И. Коларж знайшов у дсакраментаріях (західно- християнських служебниках) пап Леона (рукопис УП ст.) та Григорія (манускрипт МІ ст.) |104, 194). Із зіставлень автор зробив, між іншим, висновок, ніби «переклад Київського уривка місцями грубий, ба навіть помилковий, що насправді також свідчить про глибоку давність цього рукопису, бо він містить чи не перший, ще не відшліфований старослов'янський пе- реклад прадавнього латинського сакраментарія» |104, 197). Цю думку автор повторив і після детальніших зіставлень (103, 843).

Багато зусиль у справі віднайдення джерел КЛ доклав Г. В. Ягич. Він при кириличній транскрипції свого видання КЛ умістив латинські тексти на основі старовинних латинських місалів й сакраментаріїв. Якщо таких відповідників у латинських джерелах учений не знайшов, він дав власний переклад сло- в'янського тексту. Принагідно Г. В. Ягич у комен- тарях приводить слов'янський текст із старожитніх хорватських місалів |100, 45 - - 27|.

Не здійснивши докладних зіставлень слов'янського й латинського текстів, М. К. Грунський твердив, ніби у КЛ робився дослівний переклад, що текст місцями не особливо ясний і, ймовірно, не все було зро- зуміло й самому перекладачеві, який погано знав латинь (наприклад, кличний відмінок сприймав як називний). М. К. Грунський убачає дослівність пе- рекладу насамперед у місцями вкрай незручному розташуванні слів, що не відповідає слов'янській будові мови, але при цьому сам наводить приклади з хорват- ських місалів, де засвідчується незвичний порядок слів,

35

тому пише, що для перекладача такі місця були зрозумілі ПІ, ПІ, 48). Та й сприйняття форми кличного відмінка іменника Рецз як називного не така вже груба помилка.

Першорядне значення для з'ясування джерела місалу Київських листків мала праця історика захід- нохристиянської літургії К. Мольберга, який дослідив текст Падуанського кодексу УЇ-- МІЇ ст. і зіставив латинський текст цієї пам'ятки з старослов'янським місалом |1201|. Завдяки студії й паралельній публікації К. Мольберга встановлено зв'язок КЛ із дуже давніми західнохристиянськими літургійними текстами, було виявлено точніші паралелі багатьох молитв КЛ, зміст слов'янської пам'ятки став сприйматися чіткіше. К. Мольберг знайшов прототип, а не латинський оригінал КЛ. Учений підкреслював, що він не вважає Падуанський сакраментарій прямим джерелом перекла- ду КЛ (121, 100--108|. Проте в літературі про пам'ятку часом читаємо, ніби К. Мольберг відкрив латинський оригінал, із якого зроблено переклад КЛ. Й. Хамм недавно переконливо спростував такі: довільні твердження |94, 63 --.64) "|.

Дальше вивчення КЛ з погляду історії літургії привело дослідників до думки, що переклад слов'янської пам'ятки близький до латинського тексту так званих Зальцбурзьких уривків кінця МІШ -- початку ЇХ ст. і що КЛ перекладено з невідомого тексту цього типу. Ї Падуанський кодекс, і Зальцбурзькі уривки походять із території аквілейської (венеціанської) патріархії, на території якої проводили свою місіонерську діяль- ність Кирило та Мефодій. Допускається, що вони зро- били переклад під час своєї подорожі в Рим (867 -- 869 рр.), коли перебували при дворі князя Коцела, а пізніше в Венеції велася дискусія про правомір-

аю

"Пізніші намагання «реконструювати» латинський текст, із якого перекладено КЛ, зазнали гострої критики |116, 164, 166).

36

ність вживання в літургії четвертої (слов'янської) мови, а не тільки «святих» латинської, грецької й гебрайської (давньоєврейської). Невми (середньовічні системи запису музики, що вказували на низхідний і висхідний рух мелодії без визначення точної висоти звуків) в КЛ указують на підвищення тону при читанні, навіть на спів, тоді як латинська меса співалася лише в МІЇ-- МПІ ст. У КЛ перекладено латинське 5ирег обіаїа «надь оплатьмь», тоді як у ЇХ ст. цей текст виголошувався тихо-- 5есгеїа. На таких віддалених землях, як Паннонія, старий спосіб читання меси міг зберегтися й у ІХ ст. |149, 59 -- 77; 92, 364). Але все це-- лише гіпотези. Латин- ського оригіналу, з якого зроблено переклад КЛ, поки що не знайдено.

Фахівці вбачають в КЛ окремі впливи чи вкраплення з візантійської літургії Іоанна Златоуста. До таких відносять і вираз коть нєбьтів бо вь бьтіє сьтворіль ньи єсі». Проте це не означає, що переклад КЛ здійснено з грецького оригіналу |138, 74-- 75).

Характерно, що деякі місця КЛ, котрі не мають повних відповідників у латинських місалах, перегу- куються або збігаються і з окремими виразами пе- редсмертної молитви Костянтина-Кирила в так званому моравсько-паннонському житії його. Пор.:

Житіє Кирила Київські листки

господи боже мой, иже еси... Тьи єсі животь нашь вса соущав куго небитіа в гіоть нєб»ьитіб бо вь биптієе приведбь.. |29, 35). бьит|иє)|) сьтворіль ..послоушан моеа молитвь и неви єсі (18) "2. вьрное твое стадо сьхрани...

Избавльа все муть всакьна |Ц|Ьсарьствь на- безбожньа и поганьскьа 5лобо.. шєМмМЬ гі мілостьм

І2 Тут і далі цифра в дужках після ілюстрацій указує номер молитви в порядку, який вона займає в місальній частині КЛ.

37

Оустрой е сильною твоею прізьрі: і нє отьдазь десницею, покрьванй «а кровомь нашєго тоузім». І нє крилоу твоєю... обраті нась в» Благословень богь нашь, иже плЬьнь народом» не дасть нась в» ловитвоу поганьскьимь (20). зоубомь невидимьхь ввраг»

наших»...

Вираз «юсть бо богь на нєбєсєхь. ижє словомь своймь шсьтворив' вьсьчьскамй и прьмждростиї своє оть нєботимщ в» бьтиж прьвєдьш вьсічьскаїд» засвідчується в житії херсонеських (корсунських) мучеників у Супрасльському збірнику (74, 585). Подібним виразом починається житіє Мефодія в Успенському збірнику ХП-- ХП ст: Бь блгь и вьсемогай шже юсть створиль мхут небитикї в» бьитию вьсеньскаг. видимата же и невидимата .Ї76, 188). Він фіксується й у житії св. Ірини-- «бе и бче.. приведьш нас» мот небьтиг вь ботию», в «Словь на вьзношению Гне» -- «ГЬ.. сотвори ото небетига в» беітиіє вьсякаїд» Успенського збірника |76, 153, 428.

Сучасні дослідники високо цінують переклад ла- тинських мес у КЛ. Й. Вашіца підкреслює, що части- на молитв КЛ є бездоганним перекладом, а частина їх була лише містком для творчості перекладача. Слова й навіть окремі звуки викликали в перекла- дача асоціації з візантійським обрядом. Це не ре- місницький переклад. У схрещенні двох літургійних стихій виявляється досить помітна авторська інди- відуальність, тому Й. Вашіца припускає, слідом за К. Мольбергом, що переклад КЛ належить Кирилу- Костянтинові. Розглянувши випадки перекладу в КЛ різними словами того самого латинського конфесійного терміна, відомий славіст твердить, що наша пам'ятка є однією з перших спроб перекладу релігійного тексту слов'янською мовою |139, /3-- 14). Учений вважає

38

КЛ не частиною римського місалу, а доповненням до слов'янської літургії св. Петра |(139, 13). Під літургією св. Петра звичайно розуміють переклад ма- лого канону римської меси, введений у рамки грецької літургії |П108, 201).

Проте існування такого різновиду слов'янської літургії в кирило-мефодіївську добу заперечується ПО8, 214). До Кирила й Мефодія в Моравії вже тривалий час існувала латинська християнська тради- ція, тому місіонери в цей слов'янський край приїхали не тільки 3 перекладом літургії Іоанна Златоуста, яка повсюдно правилася в Візантії, але і з перекла- дом уживаної в князівстві служби латинського обряду ПЗба, 108 -- 105).

Закиди про недосконалість латинського перекладу в КЛ категорично заперечує й М. Вейнгарт. Він застерігає, що, незважаючи на деякі латинізми, переклад в своїй основі добрий |146, 48-- 44). На думку вченого, в вільно перекладеній й доповненій 20-й молитві пам'ятки (нє отьдазь нашего тоузімт», і нє обраті нась в» пльнь народом» поганьскоимь) чується трагічний призвук перед нашестям чужинців на Великоморавську державу |146, 119; пор. 119, 21). Костянтин-Кирило, що сам складав духовні поезії, міг по-своєму підійти до перекладуваного канону меси. На нашу думку, доповнення: і нє обраті нась в» пльнь народомь поганьскоимь -- це, може, первісно кон- текстуальна або введена в рядок маргінальна глоса, яка в збереженому списку ніяк не виділена.

Недавно текст КЛ у зіставленні з перекладом Г. Ягича та матеріалами різних латинських місалів (особливо з ШПадуанським), а також із старовин- ними жхорватськими кглаголичними місалами знову дослідив Й. Хамм |94, 77--93). Оскільки не знай- дено латинського оригіналу, переклад якого зафік- совано в КЛ, дослідник вважає, що КЛ-- еклектич- ний витвір ХІХ ст. |94, 120). Поруч із цим учений

39

визнає, що третя молитва служби в день св. Кли- мента виявлена тільки в Падуанському кодексі 194, 119). Гіпотеза вченого про те, як гаданий автор ХІХ ст. міг добратися до цього кодексу чи ознайомитися з ним, щоб його використати в своєму препарованому місалі, не видається нам непереконли- вою. При цьому вважаємо за необхідне підкреслити, що не знайдено, звичайно, третьої молитви з меси на день св. Климента і в хорватських найдавніших місалах. Ми не втрачаємо надії, що коли-небудь буде віднайдено латинський оригінал, із якого зроблено старослов'янський переклад мес КЛ. Питання про латинський (чи навіть грецький) текст, що ліг в основу перекладу старослов'янського місалу, далі залишається відкритим і актуальним.

На думку Г. Ягича, слов'янська літургія обох обрядів у глаголичній формі поширювалася з мо- равсько-паннонських земель, а спільні елементи ста- рослов'янських Київських листків і молодших віком хорватських Віденських листків указують на залеж- ність хорватського кглаголичного письменства від старішого віком моравсько-паннонського |99, 245).

Зв'язок між КЛ і найдавнішим хорватським перекладом канону меси, який зберієся в пізніших списках, передбачав Й. Вайс. Дослідник твердить, що, ймовірно, хорватський глаголичний канон меси по- ходить від первісного перекладу римського канону, який можна приписувати перекладачеві найдавнішого слов'янського сакраментарія, що був зразком для КЛ П37, 102-- 108). Звичайно, у молитвах КЛ і хор- ватських місалів є значні розходження на різних мовних рівнях. Вони пояснюються не тільки хроно- логічною віддаленістю пам'яток, редагуванням пізніших текстів, але й помилками переписувача КЛ. КЛ-- не оригінал. Тепер уже неможливо встановити, скільки разів текст переписувався, поки набув вигляду, в якому зберігся.

40

Очевидно, при переписуванні в КЛ вкралися помил- ки, наприклад; «сіломк ... насльдоуємь» (1) замість сілж (у найдавнішому хорватському місалі 5іЇй 194, 891), «симь шньи оть кгрЬхь скаерьностиі нашихь очісті» (2) замість «симь н»зи... оть скврьнь очісті» (у найдавнішому хорватському місалі 5іті пазь ої ргепь пабісПп" 5Куг'п" обізії |94, 891).

Мусимо підкреслити, що текст останньої - 38-Ї молитви не має звичайного завершення сполукою гль нашімь. Більший за обсягом текст, ніж у КЛ, фіксують тут і латинські кодекси. Це є незапереч- ним свідченням того, що в досліджуваній пам'ят- ці існував восьмий листок, пізніше втрачений, на якому продовжувалася меса (меси). Отже, до нас дійшов уривок, а не завершена пам'ятка.

Видатне місце пам'ятки в історії старослов'ян- ської писемності, невеликий її обсяг спричинили появу багатьох досліджень про КЛ. Без перебільшення можна сказати, що КЛ є найдетальніше вивченим старослов'янським текстом. Але всебічне вивчення на всіх рівнях системи мови КЛ провели тільки М. К. Грун- ський та Й. Хамм.

Найголовніші риси фонетики основної частини КЛ (місалу) на фоні відомих тоді старослов'янських пам'яток чітко охарактеризував перший її дослідник І. І. Срезневський: з відповідно до жо і ц відповідно до шт, як у чеській мові: подазь (1), ходаташт цю (2), обьцьниь (4), піць. (19), насвьицєні (31), помоць (33) і т. д., перехід ск у сц, а не ст: нєбєсьсцбі (15), з у ж перед м'якими л, н у прийменниках та префіксах: вожлюблєнтфиш (22), бєж него (30), епентетичний л: зємльскаб (18), й на місці г у слові анйєль (35) |71, 544). Вони відзначаються, особливо наявність з «7 4|, ц« Ї|, Кі, майже всіма дослід- никами КЛ. У зв'язку з тим, що в КЛ фіксується

41

з, а не дз на місці праслов'янської звукосполуки Чі, в науковій літературі зустрічаються наполегливі твердження, що в пам'ятці засвідчується чеське (моравське) явище. Літерою з міг передаватися і звук дз, тому закономірніше говорити про чесько- словацькі фонетичні особливості КЛ.

Поєднання в тексті типових західнослов'янських (чесько-словацьких) рис (зокрема з«4і, ції, 5К) із типовими південнослов'янськими (наприклад, звуки т у слові тоузімь (20) «чужим» та й, в анйєль (35) «ангел») викликало тривалі суперечки про місце створення пам'ятки чи - останнього переписання тексту КЛ.

Щодо точності вживання » та ь КЛ вважаємо бездо- ганними. Навіть слова з коренем рбсн- (вьрьсни -- 26, рбенотивьнаб -- 4), що в старослов'янських пам'ятках фіксуються вкрай рідко, написано правильно, згідно з етимологією (рбснь«"геКкзпь, пор. лит. гаї5Ки8 «яс- ний» |77, ПІ, 1741).

За кириличною транскрипцією Г. Ягича майже всі дослідники приймають написання в»сбхь у кінці сьомої сторінки (другий рядок знизу) КЛ |пор. 143, 268). В оригіналі пам'ятки друга літера в зазначеному слові пошкоджена, і її можна з імовірністю сприймати як знак на позначення ь. І. І. Срезневський читав тут закономірну вьсфхь |71,9587|, аневосбхе.

Редукований голосний заднього ряду на місці редукованого голосного переднього ряду у займеннику в сполуці чістьихь дьвь. ий вьсіьхь.. (30), очевидно, помилка, зроблена переписувачем під впливом фіналу попереднього іменника (дбвь). Але не виключено, що в пам'ятці відбивається процес занепаду слабких зредукованих голосних у початкових складах. Напи- сання циркоьнаб (21) без » після р відносимо до механічних помилок (замість цир»екое|вь|наб) або неправильного копіювання протографа, в якому це слово було під титлом (пор. ціроковє -- 29).

42

Написання оплатмь (замість оплатеомь) (1,32), над (замість надь) (7) -- звичайні описки.

Характерною особливістю КЛ є також префікс об- без з» (на це звернув увагу Й. Коларж) |104, 194), що також вказує на давність пам'ятки. :

Носові голосні в коренях слів уживаються в КЛ також бездоганно. Написання носової в суфіксальній частині - ходатаютчцю (2) викликає часом наукову дискусію. Звичайно в цьому випадку вбачають ща замість мк |64, 31). Та коли взяти до уваги типове для слов'янської системи творення дієслів від назв діячів за допомогою суф. -и- (ходатай -- ходатаийти, пор. кьназь-- кьонажити, цбсарь- цісарити),юа в су- фіксальній частині дієприкметника стає абсолютно закономірним. На це в свій час указував Г. Ягич і зазначав, що форма, зафіксована в КЛ, правильніша, ніж ходатающоу хорватських місалів |100, 55; пор. також: 104, 194).

Беручи до уваги загалом правильне вживання носових у пам'ятці, окремі фахівці у зв'язку з формою називного множини рованиім ... прінєсєньцім (2) реконструюють лексему рований (пор. абстрактне ст.-сл. гроьдьни), для якої така флексія в цьому випадку закономірна. Частина вчених не виключає у написанні рованиш...принєсєньшю (замість рованиб... принєсєнаь від рованиж -- середнього роду) відбиття руської вимови, тобто |Да|рованикм... принєсєна та Шшор.: 94, 69).

Дослідники пам'ятки вбачають архаїку КЛ у вжи- ванні трьох літер на позначення і |135, 200--216).

Антропоніми у КЛ виступають у різних фонетич- них варіантах, на що звернув увагу ще М. Вейнгарт. Найменування Клименть та Йсоусь мають візан- тійсько-слов'янську форму (146, 43|, але ім'я західної християнської святої фіксується у формі, запозиче- ній із латинської мови -- Фєліціта|та| (а не Фили- китата).

43

КЛ -- єдина старослов'янська пам'ятка з розгалу- женою системою надрядкових знаків.

На цю її особливість звернув увагу ще І. І. Срез- невський: «На голосних поставлені знаки придиху й наголосу або ж довготи» |71, 544). Щоправда, послідовно вживаються тут лише придихи. Більша частина слів, що не починаються голосними, не має жодних надрядкових позначок.

Позначення наголосів у пам'ятці вбачав і М. М. Ка- ринський. На його погляд, ці знаки запозичено з грецького правопису |22, 281 -- 289).

Думку про те, що в КЛ відбиваються наголоси й довготи, на конкретному порівняльному матеріалі прагнули обгрунтувати М. Грунський, що присвятив КЛ кілька досліджень |10, 32--34; 15, 3-- 11, та В. Вондрак, котрий зауважив, що наголоси і довготи узгоджуються як з фактами сербохорватської, так і з фактами словенської мови ,|145, 9-- 40). М. Грунський також твердив, що надрядкові знаки КЛ запозичено з грецької мови й творчо пристосо- вано до слов'янської системи. Дослідник зробив важливе спостереження про те, що знаки придихів у КЛ мають накреслення, притаманне грецьким текстам УПІ-- ІХ ст. П5, 5). В. Вондрак уважав, що в пам'ятці вживаються знаки, запозичені, ЯК і в Фрейзінгенських уривках, із давньонімецької орфо- графічної системи |145, 845|. Ф. Фортунатов заявив М. Грунському, що надрядкові знаки, котрі М. Грун- ський трактує як наголоси, є нотними значками 11,1, 57).

З різними модифікаціями ідеї про просодичне (акцентуаційне) і невматичне значення надрядкових знаків у КЛ (з проекцією на грецьку або латинську систему) час від часу повторюються. Більшість вітчизняних і зарубіжних славістів схиляються до дум- ки, що в пам'ятці все-таки відбиваються акцентуацій- ні й часокількісні характеристики |пор. 123, 25-- 51;

44

136, 43--50; 106, 1-- 3). Була навіть спроба інтерпре- тувати пам'ятку як ритмічно організований текст, вірші (|128; 102; 112; 142|, з невмами західного типу, що також викликало жваву дискусію |123, 48--44). Особливо активно заперечував цю думку М. Грун- ський |15, 6-- 17|.

Придихи в слов'янській системі були тільки позначка- ми за грецькими зразками, не несучи жодного фо- нетичного значення. Але вони вказують, що принаймні в протографі йшлося про фонетично-просодичні знаки.

Прихильники обох поглядів на надрядкові знаки (наголоси чи невми) визнавали, що ці знаки свідчать про велику давність тексту КЛ. Учені, які вважають, що там вжито невми, роблять висновки, що в старо- слов'янську добу в певний час і на певних терито- ріях меса служилася й співалася так, як це було узвичаєно в західній церкві (107, 5--28)|. В про- тографі пам'ятки надрядкові знаки, мабуть, знахо- дилися на всіх лексемах. Ми схиляємося до думки, що в КЛ відбиваються і наголоси і невми. Іноді одним знаком над голосним позначається і наголос і невма.

У листах видатних і відомих славістів ХХ ст., котрі вони надіслали до Києва у зв'язку з підготовкою до видання КЛ у 30-х роках, виявлено важливі матеріали про надрядкові знаки пам'ятки і (їх інтерпретацію З. Нижче наводимо уривки з їхніх листів !".

М. Г. Долобко 12.ХІ1934 р. з приводу цього писав: «Надстрочньие знаки Листков несомненно имеют значение, и решение вопроса о них даст решающий

ІЗ Архів Відділу рукописів ЦНБ АН УРСР, оп. 3, од. зб. Мо 2. На ці та інші матеріали ЦНБ АН УРСР, в яких ідеться про КЛ, звернув нашу увагу завідуючий Відділом рукописів М. П. Візир, якому складаємо щиру подяку.

"Уривки з листів публікуються вперше, отже, подаються за оригіналами, без перекладу.

45

материал по двопросу о шпринадлежности язька памятника определенной славянской народности. Не- достаток неоднократньх попьток, вплоть до новейшей С. І. Тгаєвбг'а, понять значение надстрочньх зна- ков памятника заключаєется, думаю, в том, что ни одна из них не ставила своей целью установить систему (розрядка автора.-- В. Н.) просодий его. Подготовительнье работь, произведеннье мною в свое время в зтом направлений, позволяли мне в своих курсах лекций категорически вьсказьваться в смьсле реальности надстрочньх знаков Листков. И я рад бьл установить совпадение в зтом отношений своих взглядов со взглядами проф. А. Мейе, которьй в ХІУ т. "Кеуце де5 Єіидез8 5іаме85" (1934 г.), р. 86--87, пишет...»

Б. М. Ляпунов у листі від 6.ХП 1934 р. про надрядко- ві знаки висловив таку думку: «Надстрочньне знаки в Киевской глаголической рукописи разнообразнь и могут иметь разное значение-- частию ударений, частию долгот, частию того и другого».

С. Обнорский підкреслив (14.ХІ 1934 р.): «Система надстрочньх знаков особенно должна в изданий полу- чить точную свою передачу, так как она имеет безусловное акцентологическое значение...»

О. І. Степович в листі від 30.ХІ 1934 р. зазначив: «Наличность в памятнике более или менее система- тически употребленньх надстрочньх знаков, близко схожих с такими же в греческих рукописях 8-- 9 вв. и обозначавших так знаки долготь либо ударений и придьханий, вьщвигает требование о возможно более точном и отчетливом воспроизведений их в подлиннике и оставлений их формь в транскрипциях неизменною ввиду тех споров и разногласий, которье и доселе еще ведутся среди ученьх относительно сущности и значения и самого происхождения значков; как известно, они, зти значки КЛ, служили для некоторьх ученьх даже одним из фундаментов, так сказать, для

46

решения вопроса о сравнительной -- взаймной древ- ности обейих славянских древних азбук-- глаголиць и кириллиць».

С. Младенов про розглядану проблему висловився так (лист від 4.ХП 1934 р.): «Вьпросьт за происходьт и значението на надредни (надстрочни) знакове в Киев. глаг. л. не е според мене още напьлно разрешен, та затова се налага тия знакове да севьзпроизве- дат точно (підкреслення автора.--В. Н)...»

Л. Трагер у листі від 19.ХІ 1934 р. про надрядкові знаки КЛ зауважує: «По зтому вопросу советую обратиться к моей монографий "Тпе Оі4 СПигесП З5іауопіс Кіеу Егаєтепі, її ассепіз, апа іпеїг геїабіоп іо тодегп Зіауопіс ассепіцайіоп" -- Гапецаєе Мо- поєгарі 13, РНійадеїірНіа, Шіпецізіїс Зосіеїу ої Атегіса, 1933. Там я показал, что надстрочнье знаки в рукописе (!) есть знаки интонации (акцента) и долготь гласньх...» |

Морфологічна система пам'ятки загалом відбиває узус старослов'янської мови. Та разом із цим вона характеризується явищами, не типовими для цієї мови. В КЛ в абсолютній більшості випадків засвідчується характерна північнослов'янська флексія -омь в орудному відмінку однини іменників -о-основ: надь оплатомь (9, 13, 16 та ін.), образьмь (21), вьсждьмь (37). Однак фіксується й одна давня південнослов'янська форма з флексією -ємь (а не пів- нічнослов'янська -ьмь); цьсарить сь отецємь (20) "2. Щоправда, звук є в флексії -ємь можна пояснити і як результат ь2»є. Імовірніше, тут виступає непос- лідовність у заміні південнослов'янського варіанта закінчення північнослов'янським.

На відміну від більшості старослов'янських пам'яток у КЛ фіксуються тільки стягнені флексії численних

9 В одному випадку Г. Ягич читає в орудному відмінку неє-

бєсьскоукк (32), однак М. Вейнгарт транскрибує кєбєсьскоосіж, бо в тексті можлива описка (замість нєбєсьскомк ) |147, 132).

47

прикметників: прбдрагфишх (4), свіатвихь (6) та ін. При цьому необхідно підкреслити, що сполуки літер фи та і, очевидно, мали в КЛ звукове значення ьш (тобто ьці), тому в парадигмі множини флексії членних прикметників, можливо, є нестягненими (трискладовими), хоч на вигляд здаються стягненими (двоскладовими) |136, 138; 135, 201--202). Стягнені прикметникові закінчення досить часто зустрічаються, наприклад, у Сінайському требникові.

Різні тлумачення викликала форма (вьсЬьхь нєбєсьскьихь) сілахь (35, 37), котра виступає поруч із закономірною сіль (36).

Деякі славісти вбачали в ній вплив сербохор- ватської мови (сучасна форма род. мн.-- сила) 145, 81).

Й. Хамм висловив думку, що в КЛ відби- вається чеська північна діалектна форма родового множини іменників жіночого роду |94, 76--77|. Правдоподібніше пояснює цю форму М. Вейнгарт. Вперше форма сілахь зустрічається в виразі, де було поруч І9 форм родового відмінка (щоправда, в різній функції). Серед них знаходиться декілька форм генетивів займенників і членних прикметників, які збігаються з формами місцевого відмінка: блаже- ньихь раді анйєль твоїхь. і вьсьхь "нєбєсьскьихь сілахь апостол»... (35). Писар збився в цьому довгому виразі, і замість одного з генетивів він поставив локативну форму. До цього поплутання, мабуть, призвела й закономірна форма місцевого відмінка в заголовку: мьші о вьсьхь нєбєсьскьихь сілахь (305). Ця ж помилка повторюється на зворотному боці аркуша (146, 38).

У свій час М. К, Грунський до форми родового відмінка множини сідах» виявив паралелі з ХПІ слів Григорія Богослова (Назіанзіна) (ХІ ст.): оть прьвьихь разоумьхь; з Сінайського требника: достойна твора та оучедтью стьхь и постьниціхт;

48

з Клоцового збірника: пріобьштиті нь таінахь-- і пояснював такі форми як впливи форм попередніх прикметників |11, П/, 45).

У першому й третьому прикладах С. Кульбакін вбачав явища синтаксису. Але пояснення М. Грун- ським форм місцевого відмінка в ролі родового множи- ни як результат впливу сусідніх прикметників учений назвав слушним |27, 14).

Академік Й. Хамм форми свібтоу (замість світа), стоудодбььницми(замість стоудодбьний або стьдодбьниц), п|омфи|шлєним»ь (замість помфишлєниємь) в посланні апостола Павла до римлян (с. 1) пояснює впливом чеської мови |94, 65). Форму (вь оржжиє) свбтоу вдається трактувати як давальний присвійний на місці родового. Не слід забувати також, що старослов'янські пам'ятки, хоч і зрідка, засвідчують закінчення -оу в родовому відмінку однини іменників -о-основ: дл»гоц, мироу, гласоу та ін. |143, 398). Засвідчується в старо- слов'янських текстах (в поодиноких випадках) |і закінчення -ими в орудному: множини назв -о0-основ: оукроцими, зьлодбими (143, 403). Отже, ці факти морфології знаходять пояснення і без впливу чеської МОВИ. :

У давньоруському тлумачному Апостолі 1220 р. читаємо: ако вь днє блгообразьно ходимт. нє козло- гласованийцми ий пиїшньствицми. нє любодбіднийцми и стоудодьтанийцми, нє рьвєниємь ни завистию; прижмльтє нє вь соумньнєнию помьшлениюмь .|7, 194). Цей факт відзначає й сам Й. Й. Хамм |94, 64).

Можливо, що при переписуванні з протографа КЛ під впливом форм знахідного множини нтц або інших слів із початковим н у пам'ятці з'явилися форми називного множини нзи замість ми: сє нтфи чЧьЬСтьЬкЖ свіатьихь чьстімь: сьтвори ни радостньи (6), сє неьц пріємлємь: на раздрьшєниє (23), прьставлєнив нашєго раді: сьвьстоуємь неи (29), неи чьстімь чьсті на вьсю дьні (35). Але не можна заперечувати

49

інтерпретування ноьйи замість ми як південно- слов'янську (болгарську) рису (суч. болг. ние) |145, 30). Форма нти в ролі займенника першої особи множини в називному відмінку виявляється, наприклад, в Енинському апостолі ХІ ст. |39, 215).

Словотвір пам'ятки досить повно вивчила Т. Б. Лу- кінова. Вона дійшла висновку, що більшість словотвір- них типів і моделей, представлених у КЛ, є пра- слов'янськими Й відомі в інших слов'янських мовах 130, 38--44|.

Синтаксис КЛ вивчений дуже мало. Один із перших дослідників КЛ М. К. Грунський виділив у пам'ятці знахідний часу (лбта огрюлджціь), даваль- ний самостійний (ходатающю.. климєнтоу), місце- вий відмінок безприйменниковий (ціьсарьствіо), дав- нє дієслівне керування |1І1, ШИ, 50). В. Мареш звернув увагу на давальний адномінальний -- іжє оутнже бзиті блаженоумоу апостолоу твоємоу пєтроц.. подругь |38, 19). Варто відзначити повторення прийменника перед постпозитивним прикметником: цьсарить сь отьцємь і сь свютьимь (20), що в старослов'янських текстах, перекладених із грецької мови, зустрічається надто рідко.

Відхилення від узвичаєних форм деякі вчені кваліфікують як грубі помилки |94, 78, 74, 81). Та вони можуть бути недоглядами переписувачів, а не помилками первісного перекладача.

У пам'ятці спостерігається розмаїтість (чотири спо- соби) у перекладах латинського кон'юнктива |18, 227 --236).

Лексичний склад КЛ мало привертав до себе увагу дослідників. Особливості лексики КЛ здебільшого інтерпретувалися в плані походження пам'ятки для. визначення місця й часу написання її. Пріоритет у вивченні словника КЛ належить Г. В. Ягичеві. Обгрунтовуючи свою думку про паннонсько-словенське походження первісного тексту КЛ, він зазначив, що

50

такі вирази, як лбта огріюлджціь (аппиа), честь (Чієпііа5, 50Їетпіїаз5), шнокость (регертіпанйо), рьснотивьнь (сегій5), вріьснити сім (іпуеіегезсеге), оутитгнжти (дієпаге, рготегеге), изволити (4ієпагі), помиловати (штізегегі), оупоьваниюк (НАисіа), вьнийти (сареге), исправити (соггідеге), заклєпж (гесіидеге), лжкавьство (тайна), бальство (тедісіпа), заповьдь (тапааіїит), присно (5етрег), повністю вкладаються в старослов'янський словник найдавнішого періоду, від- биттям якого є хорватський кглаголізм |97, 12). З цим твердженням погоджується чеський славіст В. Вондрак П145, 39--40).

О. І. Соболевський натомість розглядав лексику КЛ у контексті моравського походження пам'ятки, в плані західнослов'янської редакції старослов'янської мови. Він відзначив низку слів, ужитих для перекладу тих же латинських лексем, що й у перекладі Бесід папи Григорія (Двоєслова) (автор подає їх у східно- слов'янській транскрипції): законьникь (5асегдоз), инокость (регеєгіпайбіо), принось (Нозіїа, обіайіо), утягнути (рготегеге), благословестити (Бепедісеге), вьсемогьій (отпіроїеп5), земльскь, туждь, векупьнь (при векупь в Бесідах), звернув увагу на терміни мьша (ті855а), оплать (обіаїіа), прьфация, восудь (соттипіо), рованиця (типи8-- неясного походжен- ня), прикметник рьснотивьнь. Християнська термі- нологія, загалом кирило-мефодіївська -- неприязнь (Чіабоїц5) і т. ін., антропоніми в грецькому забарвлен- ні, незадовільність перекладу наштовхували вченого на думку; що переклад КЛ та Бесід зроблені тією самою особою |б66, 161-- 162). Пізніше вчений збільшує список слів, спільних для КЛ і Бесід, відносячи до таких, між іншими, слова: літа обиджць (аппийз5), чьстьнь (уепегабіїїз), заклепе (гесіицз5ії; в Бесідах -- сіацвії), й доходить до попереднього висновку |б5, 92--94).

М. К. Грунський крім запозичень із латинської мови (мьшь, оплат», префацифь) виділяє литиф

51

(зирріїсайо) ПІ, ПІ, 47|, джерелом якого ніби є грецьке Хіт її «молитва, прохання». Та хибне тлумачення слова велитиє (4) як сполуки вт» ли- тиь |11, ПІ, 45| ніхто з наступних учених не прийняв (слов'янським ш вфолитиє перекладено лат. ІБатеп «жертва»). Слов'янським еквівалентом запозиченого оплать є лексема принось. Він підкреслює, що тер- мін мьша (поряд із литоргита ) вживається в Ми- рославовому євангелії, тому його не можна від- носити до паннонізмів. М. К. Грунський, власне, не заперечує, що слова ріснотівьна, верьсні Са є паннонізмами. М. К. Грунський виділяє також лексеми животь, нєбєсьскь, раді, які визнаються давнішими, ніж жизнь, нєбєснь, дьла, радьма. Давніми вважає дослідник також слова: бальство (21), цьсаріть (20), цісарьствь (20), нєпрібзнінь (22), папєжа (1), поганьсквимь (20), законьніка (3), жихдаємь (10). Прикметник вьсємогофи він трактує як кальку латинського оппірофеп5. Іменник інокость учений відносить до рідкісних слів |1ІЇ, ПІ, 43--47). Та не всі зазначені слова однаково давні.

С. М. Кульбакін у КЛ відзначив слова, що «вка- зують на західнослов'янські області»,-- оплат», прьфациь, мьша, папєжь, рьіьснотивьнь, циреки, цірьквє (!). На його думку, оупльванию, вьсжодь, за- клєнЖжти (заклєпє), мабуть, є лексичними архаїзма- ми |26, 28).

Окремі лексичні й зедненній розходження між апракосними євангеліями й КЛ дослідив Б. Арнім 186, 502--5041).

Словенський лінгвіст Р. Нахтігал звернув увагу на деякі слова КЛ, зокрема на весжодь і рований, які він трактував як запозичення з давньоверхньо- німецької мови (|1242|.

Цікаве спостереження зробив И. Вашіца. Доказом того, що КЛ--переклад із латинської мови, він вважає передачу латинського дієслова сігситіеєо

52

через цирконаь тврьдь (21), а сігса (птогайіаївет) через цірьковє (29) внаслідок звукової подібності латинських слів до слов'янського (138, 76; 139, 15--16) (справді, сігситіеро -- «покривати навколо», сігса-- «навколо, біля»; слід додати, що ст.-сл. тврьдь -- «небесне склепіння; укріплене місце»).

М. Вейнгарт, обстоюючи моравське походження місалу, твердив, що латинізми (тьЗа, раредь, ргеїасііа, оріаїь, рорапьзкь), антропонім КЕеїїсіїа та калька увь594ь при латинському соптітипіо могли функціонувати і на іншій західнослов'янській те- риторії, куди сягала діяльність німецько-латинських місіонерів, зокрема в Паннонії. Автор залишає можли- вим паннонське походження прикметників сігКьпає, гезпойуьпа|а, дієслово в формі наказового способу уьгезпі 5іе. Натомість решту слів, що їх Г. Ягич та інші дослідники визначають як словенізми чи паннонізми, він кваліфікує територіально невизначени- ми (146, 37).

Я. Станіслав погоджувався з думкою тих славістів, які іменник пергі,уагпь "4іабоїц5" зараховують до ха- рактерних великоморавських чи паннонських лексичних особливостей. У зв'язку з присвійним прикметником пергієспіпь в КЛ автор навів відповідний іменник пергіагпік «чорт» у словацьких говорах. В .сло- вацькій мові функціонує дієслово ргіггіеї «стерегти, наглядати» -- паралель до ргільгейї в КЛ |73, 20--21; 131, 280-- 282). Останнє слово вживається і в за- карпатських українських говорах -- призирдти «нагля- дати, стерегти».

Невелика студія Р. Оті присвячена словам мьші, нєприюазнь, оплать, папєжь, поганьскь, прьфациь,

ровани,, вьсж дь, вьсємогьш, законьник», які вчений інтерпретує в плані латинських і староверхньонімець-

ких запозичень і кальок |87, 9--6). Слова й терміни вьсємогфи, оплать, папєжь, рований, прьфациь, мьшь деякі славісти відносять

93

навіть до докирилівських чесько-моравських лексем 138, 21).

У вивчення лексичного складу КЛ винятково ваго- мий внесок зробив Й. Й. Хамм |94).

Лексичні особливості пам'ятки майже сто років є об'єктом наукових дискусій, але проблема лексичного складу КЛ залишається актуальною й далі.

До характерних слів КЛ, які фіксуються лише поодинокими старослов'янськими текстами, відноситься термін врс жд «причастя» (4, 7, 1Г і т. д.) (к інших текстах -- брашьньцє, комьканию , оплать, причастик ) П30, І, 350). Г. В. Ягич приймав за корінь слова вьсжодь прислівник вьсждоу «всюди» (те, що є скрізь, спільне для всіх) |97, 11; 101, 142|. Але така етимологія суперечить фонетичному складу початку слова, який засвідчують найдавніші фіксації лексе- ми,- ?» після в. О. О. Шахматов відкрив слово вьсоудь у житії Мефодія в Успенському збірнику ХИП--ХИ ст. У його інтерпретації текст пам'ятки читається: да боудеть отьлоучень не тькьмо в»соуда но и цркве донде са справить (133, 141) 19, Він допускає, що лексема вес» -- дослівний переклад грецького Єумрісіс, а з цього випливає, що: 1) автор житія мав у розпорядженні лист папи Адріана в грецькому перекладі, 2) глаголичний місал, можли- во, виходить із грецького перекладу латинського оригіналу. О. О. Шахматов підкреслив, що термін вьсжодь вказує на зв'язок між житієм Мефодія, КЛ та Віденськими листками |133, 141). У відповідь О. О. Шахматову Г. В. Ягич писав, що значення грецького ЄЕумрісіс дуже далеке від слов'янського. Існування грецького зразка (оригіналу) листа Адріана і КЛ дослідник уважає неймовірним |101, 141).

І За О. О. Шахматовим, слово вьсоудоь в житії Мефодія виділяє й П. О. Лавров |29, 74). В останньому виданні Успенського збірника це місце інтерпретується інакше: Да боудеть отьлоучень. нь тькьмо в» соу дань цркве... |79, 194).

54

М. К. Грунський висунув гіпотезу, за якою в»есжо»ь являє собою поєднання прийменника в» з іменником сжоь |11, ПІ, 47). Цей погляд поділяли й інші вітчизняні вчені.

Р. Нахтігал намагався | пояснити: в»сЖждеь як запозичення старонімецького міггод «закон, заповіт; причастя» |122, 5|, але М. К. Грунський ставить під сумнів таке припущення |14, 24).

Як субстантивовану синтаксичну сполуку в» сжодь «суд» схильний пояснювати досліджуваний термін ИЙ. Хамм. Щоправда, вчений не виключає можливості походження іменника від дієслова восЖждити сим в значенні "ійдісагі" («судити») |94, 40, 72--73). Тлумачення лексеми як віддієслівного деривата ви- дається більш імовірним. В старовинному перекладі (можливо, ХІ ст.) хроніки Георгія Амартола засвід- чується дієслово в»соудити с. з семантикою «бути прийнятим, включеним, уведеним у склад чого- небудь»: всемь искоушаюмь бьвають, и Іідвивьиса достойнь и ключимь то вь сТоє стадо ве»соудивьсе и преже всьхь клатвоу истазають |21, /, 229) (пор. ще ст.сл. посждити «добитися, придбати», посжждєнив «досягнення, надбання»).

Дієслово восоудити сід(вьсЖжадити са) слов'янсько- го перекладу є відповідником лексеми єеум ріубсбаї грецького оригіналу |21, П/, 60, 223). Це ж грецьке слово хроніки Георгія Амартола перекладається за до- помогою лексеми оправьдити сід |21, ПІ, 60). Спо- ріднене єумоїуа» має шзначення «вибирати», «при- знавати, вважати», жк«вважати гідним, зарахову- вати», а іменник вумрісіс - «схвалення, прийняття на конкурс для одержання нагороди».

Дериват ддавньослов'янського слова восЖждити (са)-вьсжодь був вжитий для перекладу безекві- валентного християнського терміна. Як віддієслівний іменник пояснює цей термін і П. Скок |129, ПІ, 356) (пор. сербохорв. усуд «доля, фатум», усудити се

95

«наважитися, насмілитися», словен. изода «доля», и5одій 5е «наважитися», укр. діал. закарп. судити «видворити»). Етимолог вважає, що Словом восЖждеь перекладається грецьке Фумрісіс "арргобаїіо, запс- Но" («одобрення, признання, затвердження; під- твердження», «непорушний закон, постанова»). Можливо, в християнському контексті слов'янське дієслово стало вживатися в значенні «бути прийня- тим, приєднаним до тих, котрим дозволяється при- частя (євхаристія)», а відповідний дериват-- іменник вьсжодь-- «причастя; те, чим причащають». Термін вьсждь має явно південнослов'янське походження. Щодо співвідношення слів восЖжодь і вьсждити (се) пор: причастию «(спів)участь», «причастя», причлще- нию «(спів)участь, співавторство, приналежність, прийняття», причдщати ( се) «приєднувати, робити учас- ником», «брати участь в чому-небудь, приєднуватися до кого-небудь», «причащати(ся)». У КЛ ця лексема фіксується в етимологічно правильній формі, а в ВІі- денських листках у пізнішій формі-- вьсоудь (100, 12). До етимологічно малопрозорих слів КЛ відно- ситься також термін рований «дар, приношення» (2). Г. Ягич (а за ним інші дослідники) припускав, що в протографі пам'ятки склад да було пропущено для наступного написання його ініціальними літерами, однак переписувач КЛ із недописаного зробив незро- зуміле рованиім замість дарованигл |100, 54--55). І. І. Срезневський подав у своєму словнику реєстрове рованитж із знаком запитання, екземпліфікуючи його цитатою із служби св. Вячеславу: Истачаюши цЬьльбамь рованиж (Новгород. мінея ХІЇ ст.) |69, //, 126). Р. Нах- тігал спробував пов'язати рованию із староверхньо- німецьким чагмапі «пожертви, милостині» (122, 28-- 30). Й. Хамм пояснює лексему як девербатив від ре-ти -- ровати-- рити |94, 69). Рованиюв каноні св. Вячеславу, очевидно, має значення «дар, здатність»: истачаюши цЬьльбамь рованию -- «точиш дар (здат-

56

ність) для (ви)лікування» (пор. у службі св. Вя- чеславові вирази: вьсЬмт... давши исцЬьлєник; исцЬьлєниг всьмоь... подавас|144, 171, 1751).

Не однозначна й етимологія іменника шнокость (3) «мандрування по чужині», який засвідчується тільки КЛ та Бесідами папи Григорія (в цій пам'ятці фіксуються й деривати шнокостьникь «мандрівник», йнокостьн», «що мандрує по чужині, чужий», йшнокостьство «мандрування по чужині, вигнання»; замість останнього в деяких списках виступає шноплємєньство |Ї1ІЗ30, /, 7721). Виразний відповідник старослов'янського слова функціонував і функціонує в сербохорватській мові: инокост «самотина», шно(к)остан (із ХУМІ ст.) «сам, одинак у хаті», «той, що живе поза родовою общиною», инокосник «одноосібник» та ін. В основі цих слів убачають шноке(инь) |129, І, 720) (пор. також розгляд ст.-сл. шнокость у статті цноко» |з, П, 801). Не виключена можливість що шнокость -- композит із основ йцнеь «інший» і кость у значенні «порода, плем'я» (пор. згадане вище шноплємеєньство): «Родь Татарескь кость не наша: что се есть нам» за племя» |69, /, 1297) (пор. також укр. чужа кістка «про когось кровно нерідного» |60, ЛИ, 169). Неза- лежно від етимології лексему можна інтерпретувати як південнослов'янську, а не чесько-моравську (до того ж специфічну) |З8, 21), бо слідів цього слова у чеській (та словацькій) мові не виявлено.

Лише здогадно (за Г. В. Ягичем) веріеснити см (26) перекладають як «вкоренитися» (130, І, 319). Такий дериват-- гапакс у старій слов'янській писемності. Й. Хамм звертає увагу, що інфінітив при написанні вербсни са може бути вріснжти са |94, 751. Близьку за структурою і значенням лексему до засвідченої в КЛ зберігає словенська мова-- игезпісіїї 5е «справдитися, здійснитися» (пор. ге5 «істинний, дійсний, правдивий», ге5піса «правда»). Семантичну паралель до | вербснити са фіксує

|

Супрасльський рукопис-- вьправьдити се «досягти справедливості» |130, /, 316).

Термін мьшь «мша, меса, західнохристиянська літургія» засвідчується небагатьма іншими старо- слов'янськими пам'ятками |130, /, 257). Слово пошире- не в північно-західному ареалі південнослов'янських мов, тому справедливо виключається із складу богемізмів |94, 74).

Термін оплать (1, 6, 9 та ін.) «тоненький круглий коржик, спечений із прісного тіста, який вжива- ється в західній християнській церкві для причащання; облатка» в старослов'янській писемності є гапаксом. Походить із латинського церковного обіаєцт; р на місці Б указує на старонімецьке посередництво. В демінутивному варіанті оріаїес вживається в чеській і польській мовах. Через посередництво поляків |і чехів термін став відомий і в Київській Русі: служать бо мупрьсноки рекше хуплатки |55, 86). Вважається, що в КЛ це-- богемізм |113, 416), однак слово могло мати в давнину й ширший ареал (пор. словен. обіаї, обіаїек). |

У контексті «вьнжтрьньь нашіь очисті Вже ньи соушшать грьхьнй нашімі» (12) дієслово "соушити виступає в непрямому значенні. Із близькою до цієї семантикою -- «виснажувати, висушувати» -- лексема засвідчується в перекладі ХІ ст. ХПІ слів Григорія Богослова (Назіанзіна): Пльть вьздрьжаниюмь су- шити. |69, ПІ, 634) (пор. у Данила Заточника: трясца бо... пустить, а зла жена и до смерти сушит І61, 69), болг. суша, изсушавам душа на някого «вимотувати душу кому-небудь», укр. сушити голову «турбуватися»).

Ужите в незвичайному значенні слово заклєнжти (1 ос. одн. заклєпж ) (26) «розкувати, визволити» (власне значення «заперти, замкнути, заключити, ув'язнити») має тепер паралелі у північно-західній частині південнослов'янського - ареалу |94, 75):

08

гаКіепіії «замкнути», саКіраї «зачинити», оїКіра! «відчинити» тощо |129, ПП, 95). Фіксується не тільки старослов'янськими пам'ятками, але й «Повістю вре- менних літ»: си суть людье заклепений Александро (м) 155, 2851. Можливо, копіїст КЛ помилково написав заклєпє замість разклєпє. чи цзьклєпє «визволив, розкував» або навіть із заклєп». :

Академік Й. Хамм до богемізмів відносить приспіти (33) (пор. чес. ріїзрейї па ротос) 194, 38,76). Однак це дієслово, очевидно, в пам'ятці вживається з пра- слов'янським значенням «приїхати, прийти, приспі- ти», пор. давньорус. приспівати, приспьти |69, І, 1456). |

Дієслово отьплатити (36) (в інших ст.-сл. пам'ят- ках звичайно вживається в»здати) ніби вказує на чесько-моравський ареал |З8, 21), але воно із спе- цифічним значенням притаманне словенській (одріабабі «виплачувати частинами», одріабайі па офгоКе «випла- чувати в розстрочку, давати виплату») та сербо- хорватській (отплатити «виплатити, заплатити части- нами») мовам.

Отже, в усьому суттєвому, питомо слов'янському лексика КЛ має яскраво виражений південнослов'ян- ський характер.

Відкрита А. Капустіним пам 'ятка стала відомою широким колам наукової громадськості в серпні 1874 р. під час ПІ Археологічного з'їзду, до якого було приурочено виставку старовинних предметів. Про перше знайомство з пам'яткою І. І. Срезневський писав: «На виставці, відкритій на археологічному з'їзді, є немало чудових речей, що досі були невідомі, в тому числі й цей маленький зошит, про який я, власне, не мав уявлення, поки не ввійшов у залу виставки рукописів. Цей кглаголичний рукопис (із семи аркушиків. Він був доставлений із Єрусалима архімандритом Антоніном, відомим різними важливими розвідками й відкриттями» |70, 269).

59

Трохи інакше про перше ознайомлення наукової громадськості з КЛ розповідає Й. Коларж. Він пові- домив, що для учасників ПІ Археологічного з'їзду були організовані екскурсії по Києву. Під час екскурсій по Подолу в бібліотеці Київської духовної акаде- мії увагу учасників привернув старовинний глаго- личний місал. На одне з засідань з'їзду пам'ятку приніс І. І. Срезневський, який коротко ознайомив із нею присутніх науковців. Після цього, під кінець з'їзду, рукопис під Мо 58 «б» потрапив на влаштовану з нагоди з'їзду виставку старожитностей. При глаго- личних листках позначено дату: ХПІ або ХІМ ст. (104, 192-- 193). І. І. Срезневський приїхав на з'їзд із доповіддю «Св. Софія цареградська за описом русько; го паломника ХП ст.» |75, /, 95--109)|. Він прочитав реферат «Про глаголичний рукопис, що зберігається в Київській духовній академії», в якому виклав свої спостереження над манускриптом. Видатний архео- граф не відніс цей глаголичний текст до найдавні- ших знаних тоді старослов'янських пам'яток (можливо, дату, позначену при листках на виставці рукописів, підказав він). І. І. Срезневський виявив близькість КЛ до Празьких глаголичних уривків, через те що в них представлені деякі риси «чесько-моравського наріччя» (з, а не жд; ц, а не шт, вьі- у слові вьиповбди"?). Учений помітив, що перша сторінка пам'ятки від- різняється від решти й почерком і правописом (тобто звуковими особливостями). Зіставивши глаголичні листки з якимось друкованим збірником мес, І. І. Срез- невський дійшов висновку, що пам'ятка є частиною «римсько-католицького місалу» |70, 274--275).

У матеріалах ПІ Археологічного з'їзду І. І. Срез-

17 В. Макушев недаремно відзначив, що «через спішність приготування реферату в повідомлення вкралися деякі неточності, зокрема слово вештов?ди (замість вь исповбди?), в рукописі якого немає» |35, 64--65).

60

невський опублікував пам'ятку в кириличній транскрип- ції (через те що в Києві не було кглаголичних шрифтів) під заголовком «Список із оригіналу давньо- го глаголичного місалу Київської духовної академії кирилівськими буквами». Публікація супроводжується археографічно-лінгвістичним коментарем. Учений від- значив, що пам'ятка починається читанням із Апосто- ла, але молитву, яка вміщена після нього, І. І. Срез- невському не пощастило ідентифікувати. Він припускав, що це, можливо, молитва з меси. Крім уже відзначених у рефераті «чесько-моравських» фонетичних рис, публікатор КЛ звернув увагу на деякі особливості граматики й лексики, в тому числі силоїк ..насль- доуємь замість силж, рованію (на думку І. І. Срез- невського, через недописання замість дарованига ), вьс жо, подась (замість подаси або подазь), ціркьнаб твьрдь замість цірковьнаб, молитвами вьсЬьхь: нєбєськвіхь сілахь замість силь (може, внаслідок описки) та ін. |72, 185-- 197).

Основні положення цього коментаря автор опублі- кував раніше-- в 1876 р. при першій публікації тексту в глаголичній транслітерації, де паралельно подається кирилична транскрипція. Щоправда, пам'ят- ку надруковано не цілісно, а двома частинами (перерва- ними описами й публікаціями інших пам'яток) під заголовками: «Глаголичні уривки з книги Апостоль- ських читань» |71, 490--493), «Римсько-католицький місал у давньому глаголичному списку» |71, 529-- 545). Відхилення від очікуваних форм і слова, що в опублі- кованих до 1876 р. старослов'янських пам'ятках не зустрічалися, в тому числі весждь "сопттипіо", ипокость (неправильно вичитане йнокость), публікатор назвав «странностями» |71, 544).

Перший видавець і дослідник КЛ загалом влучно охарактеризував їх особливості на тлі старослов'ян- ського письменства, але про місце й час створення пам'ятки конкретно нічого не сказав.

61

Першу замітку в науковій пресі про КЛ зробив Й. Коларж. Автор також виділив характерні фонетич- ні риси КЛ (с, 2 замість 58, 24) та «паннонські» слова: раредь (замість грара), оріаїь (середньолат. обіака), тьба (замість 5Їй2ьра), ргобійї (замість тоїн) , гакопьпіК» (замість агсНіеге|ь), о.пебезьзКьісПь (замість о перезьпуспь), ро уьзаде (розісоттипіо), гезпойуьпаа (замість ізїпьпаа) та ін. П04, 194).

За особливостями палеографії, правопису, МОВИ, перекладу (недостатнє знання латинської мови), змісту і, головним чином, тексту -- наявність у ньому префацій (які виявляються тільки в найдавнішому римському місалі МІ ст.), що були скасовані десь у Х чи ХІ ст. і з того часу вийшли з ужитку, Й. Коларж датує пам'ятку ХІ ст. і вважає, що вона чесько- словацького походження |104, 197).

Й. Коларж, ще раз повернувся до питання про давність пам'ятки при публікації в 1878 р. повного тексту місалу КЛ (у латинській транскрипції з до- датком необхідних кириличних букв) (103, 385-- 839). До деяких молитв він надрукував паралелі з глаго- личного місалу 1528 р. та з латинського тексту сакраментарія папи Григорія. Автор повторив свою аргументацію щодо датування й уточнив думку про походження пам'ятки: вона виникла в колишній Великій Моравії або в Паннонії |103, 444).

На публікації пам'ятки відгукнувся російський славіст В. В. Макушев, який, відзначивши спільні (зокрема, з, ц, шч відповідно до жд, шт) й відмінні (літера Пп) риси КЛ й Празьких уривків писав: «Антонінівський місал того ж часу й походження, як і Празькі уривки: старослов'янський оригінал у сербському списку... був принесений у Чехію ченцями- глаголитами в половині ХІУ ст. і там переписаний чехом» |35, 69). Подібний погляд без аргументаці: він висловив і в рецензії на другу статтю ИЙ. Котаржа 136, 188).

т

62

Відомий славіст Ф. Міклошич, який вважав, що старослов'янська мова виникла на паннонсько-сло- венській основі, відносив КЛ до «старословенських» пам'яток на тій підставі, що в глаголичному рукописі правильно вживаються носові голосні. Учений при- пускає існування таких «старословенських» говорів, - у яких на місці праслов'янських 1ї|, 4| в тих самих словах на тій же території або на різних територіях виступали паралельно різні рефлекси: різіа поруч із ріса«"ріфа, да?дь поруч із даль«"Чадфуь. Автор не допускає впливу якоїсь однієї мови на звукову систему іншої тільки в одному явищі. Він заперечує зв'язок із чеською мовою відповідних явищ фонетики КЛ (П119, 219).

У зв'язку з вивченням проблеми походження глаголиці Київськими листками зацікавився чеський мовознавець Л. Гейтлер, який уперше опублікував чотири фотознімки з рукопису. Без достатніх підстав палеограф твердив, ніби цю пам'ятку Антонін знайшов у Єрусалимі, а туди глаголичні рукописи потрапляли тільки з Македонії |93, 1531.

Видатний славіст Г. В. Ягич торкається питання про походження і датування КЛ в кількох своїх працях. У відповідь на твердження Л. Гейтлера про те, що бездоганна «староболгарська» мова КЛ виключає можливість пов'язувати їх із слов'янською північчю заради ц і з -(замість щ і жд), Г. Ягич підкреслив, що правильність церковнослов'янської мови цих уривків-- сама по собі, а чехізми (мора- візми чи паннонізми) -- знову-таки самі по собі |З84, 188). Він писав, що старослов'янська мова в Моравії була елементом прийшлим, бо представниками Її виступали солунські брати, тому мова КЛ не є справжньою живою мовою Моравії або північної Паннонії Х ст. Однак у пам'ятці, як у дзеркалі, від- биваються яскраві сліди її історичного зв'язку з живою мовою Моравії (чи Північної Паннонії) ЇХ або Х ст.

63

незалежно від того, чи о збережений манускрипт написано на півночі чи на півдні (в Македонії, Далмації, на островах Адріатики; південне походження списку Г. Ягичу видається більш імовірним), хоча в ньому уціліли залишки його північного оригіналу 184, 138).

Невдовзі після цього, в 1890 р., Г. В. Ягич опублі- кував пам'ятку (у кириличній транслітерації) разом із Віденськими листками (уривками). Публікація супроводжувалася глибоким палеографічним та лін- гвістичним дослідженням.

Г. Ягич підкреслив спільні елементи КЛ |і Ві- денських листків: вони мають аналогічний зміст (уривки з місалів римського обряду), обидві пам'ятки написані глаголицею, формат їх-- мала вісімка. Але КЛ відрізняються великою давністю й чистотою мови (незважаючи на великоморавські нашарування) та старовинністю шрифту. Батьківщиною КЛ є область «чесько-моравсько-словацької» мови, а Віденські урив- ки походять із ареалу хорватської мови. КЛ учений датує ХІ ст. а Віденські уривки-- ХПП ст. Він не

виключає можливості й пізнішого датування КЛ,

однак говорить, що з погляду особливостей мови й палеографії пам'ятка є старішою, ніж Сінайський псалтир і Сінайський требник (евхологій), Охридський уривок (100, /--2, 5). Г. Ягич прагнув довести, що слов'янсько-латинська меса відноситься до часу діяль- ності Мефодія. Поза всім, він ще раз звертає увагу на те, що в житії Мефодія на позначення церковної служби вживається характерне «латинсько-німецьке» слово мьша (в житії Кирила на видному місці -- литоургша). Автор або перекладач житія Мефодія був добре поін- формований про те, що в Моравії чи Паннонії богослу- жіння іменується мьша, чим характеризувалася її зов- нішня форма (римський обряд) (100, 6--8). Г. Ягич підкреслював, що відносить збережений список до ХІ ст. Оригінал КЛ виник у кінці ЇХ ст. (100, 44).

64

Т. Д. Флоринський у зв'язку з цим зробив зауваження, що існує думка про те, ніби автором житій і Кирила і Мефодія була одна особа. Вона не була безпосереднім учнем або свідком діяль- ності першовчителів. Житія складені не раніше другої чверті Х ст. отже, висновки про вживання В них тих чи інших слів можуть стосуватися лише Х ст. |78, 167).

Історія КЛ була предметом постійної уваги відо- мого славіста В. Облака. Критикуючи думки А. Калі- ни, який загалом підтримав гіпотезу Л. Гейтлера про македонське походження КЛ, В. Облак зазначає, що А. Каліна не навів переконливих свідчень про с(ц) «Ні, 2(3)«:4і|,56 на місці 5і у македонських говорах. Не приймає автор і погляду Ф. Міклошича на мову КЛ як на старословенську через наявність у них рис, характерних для моравсько-словацьких діалектів 127, 362).

Походженню КЛ і Празьких уривків В..Облак при- святив спеціальну працю. Тут дослідник зреферував думки інших учених, зокрема констатував, що Ф. Мікло- шич, а за ним П. Ф. Фортунатов і Б. М. Ляпунов убачають у КЛ і Празьких уривках відбиття особливого перехідного діалекту від старослов'янської до «чесько- словацької» мови |126, 107|, розглянув і відкинув аргументацію Ф. Пастернака, який на основі того, що в цих пам'ятках фіксується 2, а не 42 на місці 4і, твердив, ніби вони походять із чеської території (імовірно, з Сазавського монастиря). В. Облак, як і його вчитель Г. В. Ягич, доходить висновку, що КЛ могли бути написані тільки на моравській землі (в історичному значенні), що на старослов'янському фоні «моравізми» в" них є слідами моравсько-пан- нонської діяльності Мефодія |126, 108-- 112).

Б. М. Ляпунов у зв'язку з цим говорив, що можна б пристати до думки Г. Ягича -- В. Облака, якби поруч із зі ц у КЛ не зберігалися характерні особливості

65

старослов'янської мови, знані з інших пам'яток, коли б з, ц виступали непослідовно (як це буває при копіюванні оригіналу, написаного однією мовою, пред- .ставниками іншої, спорідненої мови), якби в тексті були й інші специфічні риси (фонетичні) (ши замість ск, ст, відомі в багатьох північних |і південних слов'янських мовах). Автор вважає, що неможливо переконливо пояснити, яким чином моравець або чех міг зберегти різницю між носовими й неносовими, е та ь, " і в той же час послідовно замінити шт, жд (якщо вони були в оригіналі) на ц, з. На основі змісту (служба латинського обряду) місце походження пам'ятки, на думку Б. М. Ляпунова, можна шукати в придунайських областях, близьких до Моравії або Чехії. Вчений допускає, що північна половина старо- слов'янської групи говорів у свій час доходила до Дунаю й була ніби містком до групи чесько-мо- равської; можливо, що ця північна частина старо- слов'янських говорів зникла після приходу угорців, частково асимілювавшись з кговорами словацько- моравськими |32, 941--942)|. Такі міркування учений висловлював і раніше, причому гадав, що, коли визна- ти відбиття в пам'ятці старослов'янського говору, перехідного до говірок чесько-моравських, можна при- мирити думки Г. В. Ягича й В. Облака про «мо- равізми» у КЛ з поглядами П. Ф. Фортунатова й Ф. Міклошича про чистоту в них старослов'янської мови |З4, 56--57|. Згодом Б. М. Ляпунов визнав, що жодна з гіпотез його не задовольняє і йому зали- шається лише вивчати мову КЛ, не висловлюючись категорично про їх батьківщину |З3, 254).

На статтю Б. М. Ляпунова негайно зреагував Г. Ягич, ще раз підкресливши, що текст КЛ у збе- реженому списку репрезентує не специфічний старо- слов'янський діалект, а правильну старослов'янську мо- ву з свідомим уведенням у неї одним із перепису- вачів (скажімо, останнім) ц,з замість шт, жд, а також

66

шч «С8К,58і замість шт. Уже сам зміст КЛ (фрагмент місалу, перекладеного з латинського тексту) досить виразно вказує на територію походження пам'ятки. Східна Болгарія й Македонія при цьому повністю виключаються. Такими територіями можуть бути тільки Далмація й деякі області, що лежать позаду неї; потім Паннонія з прилеглими південно-західними районами, нарешті, Моравія з певною частиною Чехії. Первісний текст місалу походить із паннонсько-сло- венського мовного ареалу. На підтвердження свого погляду дослідник виділяє значний лексичний матеріал із КЛ, що повністю вписується в найдавніший старо- слов'янський словник (літа ограджць, чьсть, инокость, ворбснити са, оутагнжти, изволити, помиловати, оупьва- ник, вьнати, исправити, заклєпж, лжкавьство, бальство, заповідь, присно), рефлекси якого відбиває хорватсь- кий глаголізм -- безпосередній продовжувач паннонсь- ко-словенської традиції |97, 6, 12).

В. М. Щепкін відносив КЛ до Х ст., але не виключав можливості виникнення пам'ятки і в більш ранню добу (чому не суперечить ні графіка, ні мова пам'ятки). Першу сторінку пам'ятки він датує ХІ ст. Учений приєднується до погляду Ф. Міклошича, П. Ф. Форту- натова, Б. М. Ляпунова про походження КЛ. На його думку, послідовне внесення західнослов'янських фоне- тичних риє у пам'ятку суперечить духові й цілям переписувачів усіх епох, а на практиці вимагало б лінгвістичних знань від писаря Х ст. Незважаючи на те, що в КЛ автор знаходить відображення давньо- го перехідного західнослов'янсько-південнослов'янського говору, В. М. Щепкін не вважає необхідним відне- сення його до певної місцевості |81, ХУПІ--ХІХ|. В листі до Г. В. Ягича А. Лескін критикував тверджен- ня В. М. Щепкіна як зовсім бездоказове і пристав до погляду адресата |110, 45|. Через деякий час В. М. Щепкін знову висловив думку, що в КЛ пред-

67

ставлений особливий перехідний старослов'янський діалект, який десь на території сучасної Угорщини межував із чесько-моравськими землями і мав у своїй фонетиці риси, що споріднювали його з за- хіднослов'янськими мовами |82, 24).

Г. Ягич піддав переконливій критиці міркування В. М. Щепкіна (бо справді існування перехідного західнослов'янсько-південнослов'янського говору ніхто не довів ні тоді, ні тепер) і знову підтвердив свої міркування, висловлені раніше |98, 39--45|.

А. Будилович з огляду на правильне вживання носових у КЛ (які він відносить до Х--ХІ ст.) вважав, що пам'ятка могла виникнути лише в сере- довищі ринестів (населення, в мові якого функціонують носові голосні звуки) -- південних (македонських?) або північних (лехітських), й висунув здогад, що КЛ написані в одній із приадріатичних областей яким- небудь словаком або чехом, котрий жив в середовищі ченців південнослов'янського походження. Разом із цим А. Будилович не заперечує і погляду Л. Гейтлера про македонське походження КЛ |4, 88 -- 89).

Ігноруючи встановлений факт, що перша сторінка КЛ має пізніше походження, і спираючись тільки на наявність на ній уривка з апостольських послань, А. Михайлов хибно твердить, що пам'ятка могла бути створена не раніше, ніж на початку ХІ ст., бо до цього часу в складі латинських місалів не пода- валися читання із святого письма. Найбільш відпо- відною датою для КЛ він вважає ХП ст. |40, 35).

Кілька студій про КЛ написав М. К. Грунський. На основі своїх спостережень над накресленнями букв і надрядкових знаків автор спочатку схилявся до думки, що КЛ не копія, а оригінал |ІЇ, //, 56). З цієї причини він стверджував, що появу пам'ятки не можна відносити до часів Кирила та Мефодія. КЛ ви- никли пізніше, хоч вони і є найдавнішою від усіх інших відомих старослов'янських пам'яток |14, 40).

68

. На відміну від усіх попередніх і абсолютної більшості наступних дослідників КЛ М. К. Грунський окремо розглянув мову пам'ятки на всіх лінгвістичних рівнях. Разом із цим він відмовився зробити висновок про батьківщину пам'ятки, вважаючи, що для визна- чення місця виникнення КЛ немає достатніх фактів ПІ, ПІ, 59--60|, за що йому докоряв рецензент С. М. Кульбакін. Наявність у пам'ятці двох почерків, виділених і М. К. Грунським, свідчить якраз про те, що КЛ--список (копія), а не оригінал |27, 210). Рецензент вважає, що в наголосах КЛ немає нічого західнослов'янського, що акцентуація пам'ятки вказує на південне її походження |27, 207, 211). «Якщо ло- калізувати говір із усіма рисами давньої церковно- слов'янської мови і разом з тим із з, ц на місці праслов'янських 4|, ї| важко, то не неможливо: болгарські володіння в Дакії в ЇХ ст. межували з південним кордоном Моравської держави» |27, 211). І далеко пізніше М. К. Грунський про батьківщину КЛ говорив надто невизначено: «Пам'ятка була пере- писана або, краще, вживалася серед слов'янства, яке відрізнялося мовою від тієї мови, що покладена була в основу початкової літературної мови» (14, 80). Про вік КЛ він писав, що вони репрезентують початкову літературну мову слов'ян. Думку М. К. Грунського про те, що КЛ--оригінал, поділяло небагато сла- вістів; серед них був Г. А. Ільїнський |18, 646).

Необхідно відзначити великі заслуги М. К. Грунсько- го в популяризації пам'ятки шляхом фотопублікації її тексту |12, 15).

Багато творчих сил віддав дослідженню КЛ Вац- лав Вондрак. Спочатку він назвав батьківщиною пам'ятки Карпати, де, очевидно, зберігалася старо- слов'янська писемність. Та згодом вчений докорінно змінив свій погляд, який намагався обгрунтувати у спеціальному монографічному дослідженні КЛ та Празьких уривків. Він відзначив, що наявність

69

з, ц на місці жд, шт та ін. свідчить ніби про чеське походження КЛ, однак, беручи до уваги той факт, що в пам'ятці написано тоузим»ь без зміни на повністю чеську форму цоузим», учений твердить, що в первісно- му тексті КЛ не було богемізмів, а потрапили вони туди лише при переписуванні. Два почерки в місалі свідчать, на думку вченого, що КЛ -- список з іншого оригіналу. На погляд В. Вондрака, пам'ятка виникла в паннонських словенців, коло Балатонського (Блат- ного) озера, де колись княжив Коцел, або, точніше, трохи південніше від цієї території в ареалі кайкавсько- го наріччя; є певні внутрішні зв'язки між КЛ і Фрей- зінгенськими уривками, які вказують на те, що обидві пам'ятки походять із однієї території. У вели- кій кількості випадків наголоси і довготи, позначені в КЛ, узгоджуються як із словенськими, так і з сербо- хорватськими. В. Вондрак розрізняє два шари в пам'ятці: словенський (старіший) і сербохорватський (трохи молодший). На його думку, КЛ виникли в ареалі словенської мови -на території теперішньої Угорщини й були переписані на сербській території. Автор виявив нь; (називний множини) замість м в Клоцовому збірнику. В КЛ це явище спостерігається в кількох випадках, тому, як гадає В. Вондрак, не може бути й мови про те, що КЛ написані десь на півночі, в Чехії. Вживання нь замість ме свідчить тільки про південне походження їх (у болгарській мові неї, ньеіє -- також форма називного множини). У формах родового відмінка силах» (замість силь), дів», грьхе виявляється найочевидніший вплив сербохор- ватської мови. Все це ніби вказує на певний зв'язок збереженого тексту пам'ятки з сербськими землями, які межували з болгарськими. Форма циреко»вь у КЛ має відповідник у словенській мові сігКеу (старо- чеська -- сіегКеу, род. відм.-- сбгеКуе). Вираз пам'ятки оута же беити-- чисто словенський. Отже, за В. Вон- драком, КЛ створені на словенській території, перепи-

70 РА

сані на сербохорватській, а не на чесько-моравській землі. Учений вважає, що богемізми (чехізми) внесли в листки вигнані з чесько-моравських країв глаголити, які опинилися серед хорватських глаголитів і більш- менш підпали під вплив нового, сербохорватського оточення, однак зберегли (особливо в літературних творах) деякі особливості рідної мови. Богеміз- ми в КЛ вніс чех, що жив на сербохорватській тери- торії, найімовірніше при останньому переписуванні пам'ятки. Чеські глаголити могли опинитися в Хорва- тії після смерті Мефодія (885 р.), коли їх вигнано з Великоморавської держави, тому богемізми КЛ можуть походити лише від кінця ЇХ -- першої половини Х ст., бо пізніше глаголити з Чехії так масово не пере- селялися в Хорватію. Особливості мови першої сторінки КЛ, зокрема ех«/6; » на місці 6" вказують, що вона написана там, де востаннє переписувався місал, або на близькій території в трохи пізніший час |145, 4--45). В. Вондрак визнає, що його теорія походження КЛ є трохи модифікованою думкою А. С. Будиловича |145, 40). Дещо в ній є й від теорії Г. Ягича.

Рецензуючи монографію, Ю. Ф. Карський мав підставу писати, що міркування В. Вондрака мало- доказові. Одночасно він висловив варту уваги думку про те, що засвідчений на першій сторінці пам'ятки ури- вок із Апостола (незважаючи на те, що писаний він іншим почерком і в його тексті немає богемізмів) складає одну частину старовинного місалу. А раніше ХІ ст. в латинських місалах, що служили оригіналами для о слов'янських глаголичних місалів, не було читань із святого письма (вони входили до складу євангелістаріїв та лекціонаріїв) |24, 605-- 606).

Основних положень В. Вондрака про КЛ не сприйня- ло багато інших славістів, зокрема Г. А. Ільїнський. «Якими б загадковими не були деякі особливості мови Київських уривків, ніщо... не дає права при поясненні

71

їх виходити з яких-небудь інших мов, крім давньо- болгарської й давньочеської» |20, 687). Лексичний критерій для рецензента малопереконливий: не можна поручитися, що шцирекевь, оутеажеє, ріснотивьнь не зустрічалися в якомусь" південночеському чи південноморавському говорі. Малодоказовим для Г. А. Ільінського є й акцентологічний матеріал: потріб- но довести, що в Х ст. словенський наголос був такий же, як тепер, не кажучи про те, що більшість ви- падків, де В. Вондрак бачить словенський наголос, можна приписувати й староболгарській мові. Зовсім зайвою є теорія сербохорватського нашарування в КЛ; називний множини не міг проникнути в пам'ят- ку з якоїсь говірки болгарської мови |20, 638).

В. Пархоменко в 1913 р. висловив неправдопо- дібну гіпотезу про те, ніби КЛ є пам'яткою коротко- часного панування в Києві польського католицизму. При цьому він грунтувався на здогаді О. І. Собо- левського про польське походження КЛ. 0. О. Шах- матов спростував версію В. Пархоменка й нагадав, що зв'язок глаголичного місалу з Києвом випадковий; пам'ятку знайдено в Палестині, куди вона могла потрапити не тільки з давньої Русі, але і з Чехії, Моравії, Македонії, Афону і т. д. |80, 840, 341).

На думку О. Лескіна, в силу того, що КЛ від- бивають латинський обряд, вони мали виникнути на слов'янському заході |І11, ХХУЛП).

Окрему статтю про особливості мови КЛ опублі- кував М. М. Дурново. Фактам заміни старослов'янських звукових форм чеськими він знаходив аналогію в по- дібних замінах їх живомовними рисами в давньоруських пам'ятках. М. М. Дурново дійшов висновку, що пере- писувач одного із протографів КЛ говорив слов'янською мовою, в якій носові голосні ще не збіглися з неносо- вими, але в якій на місці праслов'янських 4, Ї| і 54|, 5Кі, 5К' з'являлися звуки 7, с, 56; цей протограф переписала особа, в мові якої 9 перейшов в и, однак

72

-

вона так ретельно скопіювала текст, що ця риса в збереженому списку виявилася тільки один раз-- нєбєсьскоукк. Не виключено, що таке написання було вже в попередника останнього переписувача КЛ. У такому разі наведений приклад не свідчить про перехід всякого 0 » и в мові писаря, хоч може бути вказівкою на те, що в певних випадках такий перехід відбувався. Питання про те, чи був чехом переписувач КЛ або той із його попередників, котрий вніс у текст з, ц, шч замість старослов'янських жд, шт, розв'я- зується (але не обов'язково) позитивно, якщо допуска- ти, що в чеській мові в той час, коли провадилася ця заміна, носові голосні ще не збіглися з неносовими (16, 219--227). Точніше про час виникнення або остан- нього переписання пам'ятки вчений прямо не говорить.

Згодом М. М. Дурново писав, що КЛ репрезен- тують чесько-моравський варіант старослов'янської мови, який, однак, відхилявся вже від старшої кирило-мефодіївської традиції (болгарський варіант цієї мови представлений як власне болгарськими, так і македонськими, сербськими й давньоруськими пам'ятками). КЛ віддалені від часу діяльності Кирила й Мефодія, можливо, на цілих сто років |1І7, 2--4). Своєрідна передача рефлексів праслов'янських ді, б|, 50, 5К| у цьому варіанті, безсумнівно, виникла на чесько-моравському грунті. Поодинокі моравізми в Маріїнському євангелії, Сінайському псалтирі, Кло- цовому збірнику показують, що на Балканський півострів проникали манускрипти, створені моравцями або для моравців. Можливо, такі рукописи туди доста- вили ще в кінці ЇХ ст. учні Мефодія, хоч ці ж учні принесли з собою і тексти, писані первісною орфогра- фією, вживаною Кирилом до подорожі в Моравію, які не зазнали систематичної моравізації |17, 5-- 6).

Цікаві висновки про вік і місце написання пам'ятки на основі дослідження абревіатур зробив Г. Чремошник. КЛ характеризуються найменшою кількістю скорочених

73

написань (їх лише п'ять-- б, гдь, ісь, хСь, а також бца) з усіх старослов'янських пам'яток. Дуже обме- жена кількість абревіатур була в найдавніших грець- ких текстах. У них скорочувано майже ті самі лексеми, що й у КЛ (інші «священні імена» писано повністю) 191, 491, 493). Відомі й латинські рукописи, в яких скорочувалися тільки слова дйейз, дфотіпиз5, Уез8ц5, Сібгізішз. Абревіатура від прикметника 5апсіцз5 почала: вживатися тільки в У ст. а до УІ ст., напевне, не мала загального поширення. Слово свеать пишеться повністю і в КЛ. Перекладач КЛ або не знав нової латинської орфографії, або скоротив лише ті слова, що були написані скорочено в латинському оригіналі. Латинський оригінал У-- УЇ ст. міг зберегтися там; де в цей період існувало латинське богослужіння, але в часи перекладача воно не функціонувало. Г. Чремошник доходить висновку, що старовинний латинський текст, мабуть, зберігався в Македонії -- батьківщині Кирила і Мефодія. Отже, архетип КЛ створений у Македонії і принесений у Моравію.

Переклад міг бути зроблений у перші роки праці Кирила й Мефодія. Очевидно, в Кирила були певні причини взяти для перекладу старовинний місал, правовірність якого не могла стати предметом дискусії 191, 494--495).

На думку Л. Арасимович, регулярне внесення ві- домих чеських рис у фонетику КЛ при повному збереженні старослов'янських промовляє за те, що с, 7, 5с внесені в потрібних випадках навмисно |2, 22-- 25). Як уже згадувалося, Г. В. Ягич також вважав, що ці особливості свідомо введені в текст чехом. Дослідниця ж висуває нову гіпотезу про те, що чеські мовні особливості (7, с, 506) замість рідномовних (жд, шт) вніс перекладач чи переписувач болгарин -- спо- движник Кирила і Мефодія -- з метою наблизити свою мову до мовлення навколишнього населення для більшого успіху своєї місії. У надрядкових знаках

74

КЛ виявляються прийоми грецької правописної школи МП -- ЇХ ст., а з ними найкраще міг бути обізнаний саме болгарин. Авторка не виключає можливості того, що перекладачем меси, списком з якої є КЛ, був сам Мефодій |2, 26--27|.

К. Мольберг, який виявив у італійському місті Падуї латинський прототип (але не оригінал) КЛ, допускав, що протограф слов'янської пам'ятки від- носиться до кирило-мефодіївської епохи, а переклад місалу здійснив сам Кирило-Костянтин під час пере- бування в Римі (868--869) незадовго до своєї смерті 120, 228).

У рецензії на студію К. Мольберга Б. Арнім висловив думку, що КЛ безсумнівно є списком із давнішого оригіналу. Він звернув увагу на різницю в лексиці КЛ і старослов'янського євангелія-апракоса. На його погляд, лексичні розходження між пам'ятками з'явилися в процесі одно- або дворазового переписування місалу. Ці розходження якщо не спростовують, то роз- хитують Мольбергове припущення про те, що текст КЛ переписав сам Кирило-Костянтин |86, 501-- 508).

Розглянувши думки деяких своїх попередників, П. О. Лавров писав: «Де могли з'явитися богемізми чи моравізми у такій давній пам'ятці, як Київські листки, коли їх не застосовувати до першої пори слов'янської служби божої в Моравії та Паннонії? На Балканському півострові для цієї пам'ятки Й щодо мови й щодо змісту важко знайти місце. Її мову важко відокремити від чесько-моравського краю. Як літургійний текст, перекладений з латинської мови, поза межами Морави або Паннонії вони могли б з'явитися тільки ще в Чехії на півночі і в Хорватії на півдні» |28, 403).

Н. Ван-Вейк відносив КЛ до пам'яток чесько- словацького походження. Він допускає і переклад на моравсько-паннонському грунті чину (встановленого порядку обряду) літургії (місалу), але чи є Київські

75

(а також Віденські) листки уривками цього перекла- ду, - невідомо |б, 20, 22).

Для Р. Якобсона належність КЛ до чеської редакції старослов'янської мови є безсумнівною. Він датує пам'ятку ХІ ст. |102, 50, 51).

Вашіца, високо оцінивши переклад, у якому виявляється сильна авторська індивідуальність, висло- вив (як і К. Мольберг) здогад, що складачем КЛ був Костянтин-Кирило. Він відносить їх до тих перекладів другої половини ІХ ст., котрі вийшли із вжитку й збереглися тільки в архівах та старовинних збірках. КЛ пройшли шлях із Чехії на слов'янський південь, де також служилася літургія св. Петра, а звідти-- в Палестину чи, скоріше, на Сінай 1138, 76--77|.

ИЙ. Вайс переклад КЛ також пов'язував з іменем Костянтина-Кирила (137, 102-- 1031).

Особливо багато уваги КЛ в повоєнний час присвятив М. Вейнгарт, який дійшов висновку, що богемізми були вже в загубленому оригіналі да ки-- в першому старослов'янському сакраментарі, виник у кирило- мефодіївську добу на великоморавській землі. Він висловив також гіпотезу про те, що пам'ятка створена в оточенні Кирила, можливо, при його пере- буванні в Римі або незабаром після цього. Та переклад не був власною Кириловою працею. Переклав КЛ моравець або людина, що засвоїла мовлення моравців. З огляду на походження КЛ можна назвати справ- ді першою пам'яткою чесько-словацької -церковно- слов'янщини |146, 48--49, 431).

К. Горалек вважає КЛ найдавнішим старослов'ян- ським текстом приблизно першої половини Х ст., що репрезентує чесько-моравський тип літературної мови 196, 309).

Серед джерел новітнього словника старослов'ян- ської мови КЛ названо найдавнішою пам'яткою, пи- саною в Чехії у Х ст. (130, І, ІХУ|.

76

Р. Вечерка вказав на деякі лексичні й фразеоло- гічні збіги КЛ із пізнішими пам'ятками, що виникли в Моравії й Чехії (меси на честь Кирила та Мефодія, служба св. Вацлаву) |141, 415--416).

Ян Станіслав прагнув показати, що КЛ відбивають розвиток мови й культурні зв'язки Великоморавії до приїзду в країну Костянтина-Кирила й Мефодія. Центральними осередками її були землі над ріками Морава, Нітра й Дунай. Для з'ясування деяких питань, пов'язаних із мовою КЛ, важливі матеріали виявлено в словацьких говірках. Загалом же Я. Ста- ніслав солідаризується з поглядами В. Облака на походження пам'ятки |73, 5-- 24; 132, 221--231).

У науковій літературі про КЛ давно писалося, що місал починається службою на честь св. Климента, мощі якого Кирило віднайшов по дорозі в Хазарію. Кирило й Мефодій узяли їх із собою, а згодом віднесли до Рима (146, 42|. Таким чином, св. Климент був наче патроном місії па першовчителів.

У житії Мефодія ( глава МІ) говориться, що папа дозволяє слов'янську літургію, «ідкожє Мсть фило- софь началь Костантинь бжиюю блгодатью и 3 (а) млтвь стго Климента». Дехто в цьому вбачає пряму вказівку на місал Київських листків |120|. Роз- виваючи цей здогад, дослідники припускають, що пе- реклад-оригінал КЛ здійснив Кирило-Костянтин у Римі з нагоди свята на честь св. Климента (23 листо- пада 868 р.) |13За, 821--824).

Цікаво, що як пам'ять про місію Кирила й Мефодія, котрі приїхали до Великої Моравії з мощами св. Кли- мента, в давнину західні слов'яни спорудили кілька храмів у честь цього святого |З7а, 3).

Відома дослідниця глаголичної писемності Ко Не- делькович відносить КЛ до найдавніших старослов'ян- ських пам'яток взагалі (125, 80).

Думки Ф. Міклошича, П. Ф. Фортунатова, Б. М. Ля- пунова, до яких приєднався і С. М. Кульбакін, про

77

походження КЛ стали забуватися, і З. Штібер недавно знову заговорив про цілісність мови КЛ як свідчення відбиття в пам'ятці живого слов'янського діалекту, що ним користувалася певна етнічна група, котра географічно може бути локалізована десь на межі чесько-словацької, словенсько-кайкавської й південно- східної частин (!) (очевидно, помилково, замість північно-західної.-- В. Н.) болгарськеї території, най- імовірніше в ШПаннонії біля озера Балатон |8ба, 106-- 109). | б

Із спростуванням погляду З. Штібера виступив Г. Бірнбаум, заперечивши тезу про цілісність мови КЛ. Дослідник ще раз підкреслив непослідовність у звуковій формі підсилювальної частки. Вона фік- сується то як жє (напр. іжє, 3; імьжє, 14; бкфиже, таквижеє, 22, та ін.), то як зє (гіперизм?) (напр., тоьзє, 5; о томьзє, 12; тогазє, 5, та ін.).

Особливого значення Г. Бірнбаум надає «Компро- місному» написанню такозє жє (19; 32), в чому ніби виявилася безпорадність переписувача КЛ при виборі між 2 («Є перед е) та 2 («: 4|), а цього б не було, коли б мова пам'ятки відбивала якесь живе діалектне мовлення. Такого поплутання не допустив би й гада- ний фальсифікатор КЛ досвідчений мовознавець В. Ган- ка |89, 843--344). Форму тоузімь (20) «чужим» (дав. відм. мн.) автор також розглядає як видозміну старішої старослов'янської тоуждимь. Специфічні особливості лексики (латинсько-староверхньонімецькі, особливо старобаварські, запозичення, а також сло- в'янські рованию, інокость та ін.) вказують, що оригі- нал КЛ виник намморавсько-паннонській території. Проте,, гадає Г. Бірнбаум, фонетичні критерії-- не- послідовне написання жеє/зє, тоузімь-- промовляють про те, що збережений (список КЛ не належить чехові (моравцю) або паннонському слов'янинові. Форма тоузімь (із початковим т) спонукає думати про хорватський мовний ареал або західну Болгарію

78

(Македонію) (що менш імовірно). Про Хорватію, особливо Далмацію, як місце виникнення КЛ свідчить не тільки те, що йдеться про сакраментар римського обряду, але й прихід сюди частини Мефодієвих учнів після його смерті |89, 446-- 848). Переконливою вказівкою на Далмацію є також перша сторінка КЛ, яка датується ХІЇ ст. |89, 347--4848). Отже, Г. Бірнбаум з новою аргументацією фактично відновлює теорію Будиловича -- Вондрака про походження па- м'ятки.

ИЙ. Хамм резонно зауважив, що автор залишив поза увагою старослов'янський займенник, який звучав те»ждє, а не теьжє |94, 85--36). До цього слід додати, що ще в праслов'янській мові функціо- нував дериваційний елемент -4іе, успадкований ба- гатьма слов'янськими мовами (ст.-сл. таможодє та ін., ст.-словен. іо|е, котціе і т. д., сербохорв. тако Ь е(р) та ін.) |105, 809), тому форми типу такозє КЛ не виходять за рамки регулярних замін прастаро- слов'янських континуантів 4) чесько-моравсько-сло- вацькими.

Особливості акцентуації КЛ стали для Ф. Корт- ландта грунтом для твердження про відбиття в пам'ятці перехідного словацько-хорватського діалекту |106, І--2). Аналогічні думки вже були висловлені Ф. Міклошичем, Ф. П. Фортунатовим та іншими славістами (щоправда, в них ішлося про інші перехідні говірки).

Із появою пам'ятки в славістиці виникла ціла низка проблем, розв'язання яких загалом сприяло не тільки пізнанню складу й мови КЛ, але й з'ясуванню питань про найдавнішу міжслов'янську діяльність Кирила й Мефодія, їх учнів і найближчих послі- довників та ін.

Щодо походження специфічних особливостей мови КЛ окреслились дві наукові версії, які в модифі- кованому вигляді час від часу повторюються аж до

79

наших днів, а саме: 1) у текст пам'ятки свідомо або ненавмисне введено характерні чесько-моравсько-сло- вацькі фонетичні та інші елементи замість південно- слов'янських; 2) у пам'ятці відбивається перехідний західнослов'янсько-південнослов'янський діалект. В обох випадках територією, де виникли або були переписані КЛ, майже одностайно визнається територія колишньої Великоморавської держави, особливо Паннонія.

Немає сумніву в тому, що мова пам'ятки в найсуттєвіших рисах, насамперед лексика,-- півден- нослов'янська. Моравсько- (чесько-)словацькі особли- вості в фонетиці найпростіше й найпереконливіше, на наш погляд, можна пояснити тоді, коли пристати до гіпотези М. Дурново, котрий прагнув довести, що найдавніша старослов'янська мова грунтується на го- ворі слов'ян околиці Солуня, в якому відповідно до праслов'янських 4|, іі, К'Р були не 24! і 5, а специ- фічні фонеми (континуантами яких у сучасних ма- кедонських говорах є 2, к). Учений намагався пояснити Й виникнення «чесько-моравського» право- пису із характерними для ньогоз«(4|, ц«:ЦІІ?, 7--1Ї, 17--18).

Їдею М. Дурново про походження старослов'янської мови прийняли й розвинули далі М. С. Трубецькой, К. Горалек та інші славісти. М. С. Трубецькой у мові, якою вперше було перекладено культові книги (автор називає її прастарослов'янською), перед- бачав на місці 4|, 1Ц/Кі особливі фонеми |136, 84).

Пристаючи до думки про існування в праста- рослов'янській мові 4, на місці 4, 4, Кі, К. Горалек твердить, що ці звуки в Моравії замінено на 3, ц, а в Болгарії -- на жд, шт |96, 105--106, 879|. Окрему студію проблемі рефлексів 4|, їі/Кі у первісних слов'янських перекладах книг присвятив А. С. Львов. На наш погляд, він остаточно довів, що в прастаро- слов'янській мові на місці 4, (|/ КЕ були специфічні звуки (автор позначає їх 4", Г), які в Моравії (історич-

80

ній) пристосовувалися до місцевого мовлення через за-: міну їх звуками (буквами) з, ц. За А. С. Львовим, відповідно вторинними є і жд, шт, якими характе- ризується болгарська редакція старослов'янської мови І31, 68--69). Написання дазь, обіьціьниє, зашчіті і т. п. навряд чи могли з'явитися на місці «первинних» даждь, обьштьниє, заштіті. Вони могли бути.в КЛ від самого початку |31, 56). Цю гіпотезу, про «чесько- моравські» (моравсько-словацькі) особливості фонети- ки КЛ вважаємо найбільш імовірною. Власне, це нове обгрунтування гіпотези Ягича -- Облака.

Більшість учених на основі найрізноманітніших критеріїв відносить виникнення КЛ до ІЇХ--Х ст.! Але багато питань, пов'язаних із КЛ, залишаються дискусійними.

Поєднання характерних південнослов'янських і за- хіднослов'янських фонетичних і морфологічних особли- востей у мові КЛ на фоні загалом типової півден- нослов'янської лексики зробило пам'ятку загадковою (за висловленням С. М. Кульбакіна |25, 4). -

Ніхто з дослідників пам'ятки до останнього часу не мав сумнівів щодо її автентичності.

Вони з'явилися тільки в В. І. Ламанського, який спеціальних студій над пам'яткою не проводив, але написав окреме дослідження про підробки В. Ганки. Напевне, під час вивчення фальсифікацій цього пись- менника в нього зародилася думка про те, що КЛ-- підробка, тим більше що пам'ятка суперечила його поглядам. В. І. Ламанський уявляв собі слов'янство як єдине ціле, що складає «греко-слов'янський світ», на протизагу «латинству» |59, 216). Свої сумніви В. І. Ламанський не наважився виразити публічно, в друку. Їх він.виклав у листі від 16.ХП 1901 р. до свого

І8 Найповнішу бібліографію про КЛ можна знайти в книгах

Г. А. Ільїнського пі, М. Г. Попруженка й Ст. Романського |56|, М. Вейнгарта (146), І. Є. Можаєвої |41).

81

учня Т. Д. Флоринського, професора Київського університету 13:

«Дорогой Тимофей Дмитриевич! Прибегаю к Вам с великой просьбой. Соберите мне, пожалуйста, сведения о том, как, когда покойньй ДАнтонин пожертвовал Киевск|ой| акад|емийи| так назьваємне Киевские глаголические листки. Не бьло ли при зтом приложе- но какое-нибудь письмо Антонина, где бь било ска- зано; когда именно и при каких обстоятельствах приобрел он зти листки и от КОГО?

Я давно над ними задумьваюсь -- моравскими считать (за ц и з вм. щ и жд) не позволяет отсутствие в них прочих моравизм |ов|, ни разу как обмолвки в так|их| слов |ах|, как сват (5уаї), молитв... (тоді...), много раз попадающихся,-- а з признать их ма- кед|онскими| и очень древн|ими| мешают слу- чан (2)29 замень, смеш|ения?) ж-сов гласн|нми| и обратно; а в не очень древн|их| памятн|иках| та- к|ого) архайч|еского) правоп|исания) и последов |а- тельности| мь нигде не встречаєм. С друг|ой| стор|онь), в к|онце| 60 и в нач(|але) 70-х гг. сла- в|янская)| филол|огия| так уже стояла, что охотнику можно б|нло| решиться на подделку. Сиі Бропо? Для доказат |ельства|, что Кир|илл| и Меф|одий| вводили в Панн|ониий) и Мор|авиий| лат|инское| богосл |уже- ние| на слав|янском| яз|нке). Мине известнь два езуита, очень много занимавшихся слав |янскими| древн|остями|) и кир|илло)-меф|одиевским| во- пр|осом) -- а именно Мартьнов? и Гезен,-- а сверх них б|ьли| и другие.

І9 Лист зберігається у Відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР у Києві, шифр: ПІ, М» 20418. Уперше опублікував його М. В. Геппенер |95, 41-42). В квадратних дужках дописуємо скорочені частини слів. Підкреслення в тексті -- В. І. Ламанського.

20 Перед цим закреслено употреб |лениг).

2 У публікаціях М. В. Геппенера |95, 41) та А. Й. Багмут (3, 260) прізвище прочитано неправильно -- Маринков.

82

Поговорите-ка с кем-ниб|удь| из Ваших химиков, можно ли попробовать разложить чернила, не испортив р Гуко| п|и| си? Хорошо бь проверить. Текст, термин |о| - логия б|нли| взять из хорв |атских| миссалов. Не подкинуть ли бьли, не принесень?? ли б|ьли) зти листки нарочно русскому архим (андриту| -- ученому, ценившему древности, но не знатоку по зтой части. Могли б|ьнть| уверень, что Антонин так или иначе ознакомит ученьй свет с зтими отрьвками.

Конечно, я не уверен в зтом предположениий и головой не стою за него, но думаю, что известное подозрение не лишне и б|нло| бь хорошо испьтать и проверить зти страннне и чуднье отрьвки. Не откажи- те ответом, голубчик...»

Відповідаючи В. І. Ламанському відносно Київських листків у листі від 10.І 1902 р., Т. Д. Флоринський, між іншим, писав: «На днях я повидался с Н.И. Пет- ровьм и узнал от него следующее. Никакого письма или официальной бумаги Антонина, обьясняющих об- стоятельства открьтия глаголических листков миссала и поступления их в Академию, не сохранилось. У ректо- ра Академии Филарета бьли письма арх. Антонина, но куда они исчезли, никто не знаєт. Н. И. Петров давно их разьскивае?т. На листке, служащем оберткой для глаг|ол.| листков, рукой Антонина написано «іЇеру- салим»ь, 1872 г.», и зта запись пока остаєтся един- ственной датой о месте и времени находки.

Что касаєтся разложения (2) чернил, то об зтом я беседовал с нашим химиком С. Н. Реформатским, которьй обещал мне дать определенное заключение по ознакомлению с самим памятником.

Моравизмь отрьвков и мне всегда казались по- дозрительньми, но сама рукопись, по-видимому, не вну- шает подозрений. Если зто и подделка, то во всяком

22 Перед цим закреслено подне |сень).

83

случае очень искусная. При первом же досуге поста- раюсь присмотреться к ней повнимательнее.

В прошлом году такие же справки о глаголи- ческих отрьвках наводил у Н. И. Петрова и А. И. Со- болевский...» 23 (95, 42).

Невідомо, чи хімік Реформатський зробив аналіз чорнила КЛ. Можливо, хімічний аналіз не було прове- дено або експертиза показала, що чорнило пам'ятки не викликає підозри. Адже, коли б результати аналізу підтвердили підозру В. І. Ламанського (а за ним і Т. Д. Флоринського) щодо автентичності пам'ятки, то авторитетні вчені сказали б про це у науковій пресі.

Недавно відомий славіст Й. Й. Хамм опублі- кував окрему велику монографію, присвячену пробле- мам походження пам'ятки. Учений детально розглядає питання, пов'язані з відкриттям КЛ, докладно описує манускрипт, зупиняється на структурі й палеографії пам'ятки, зокрема на почерках і правописі, студіює її мову в різних аспектах, всебічно з'ясовує від- ношення її до латинських і хорватських глаголичних місалів тощо. Це найобширніша Й одна з найскрупу- льозніших робіт про пам'ятку. Окремі етюди, пов'язані з мовою КЛ, відзначаються тонким аналізом, цікавими й важливими висновками. Однак автор весь свій науковий ентузіазм, енергію, ерудицію й хист спря- мував на те, аби довести, що КЛ--твір ХІХ ст., імовірно, чеського філолога й патріота Вячеслава Ганки.

Розгляду й аналізу фактів, які свідчили б про давність й автентичність пам'ятки, в монографії, на жаль, немає.

Заперечуючи пам'ятку як оригінальний рукопис ЇХ, Х або ХІ ст. Й. Й. Хамм разом із цим підкреслює,

23. Листзберігається в Архіві АН СРСР у Ленінграді (ф. 31, оп. І, Мо 1470) |95, 42).

84

що він не вважає КЛ підробкою, створеною для того, щоб увести когось в оману чи обдурити. На думку дослідника, КЛ лише втілюють або мали втілювати погляд у минуле, у 868 рік, коли брати-апостоли перебували в Римі й налагодили ближчі відносини з католицьким Заходом. Посередньо КЛ мали бути парним предметом до Празьких уривків (з слов'янським глаголичним текстом літургії греко-візантійського обряду) й урівноважити східну й західну церкви на чеській землі. КЛ із цього погляду повинні були перевершити Празькі уривки. Крім цього, Й. Й. Хамм твердить, що ШПразькі уривки надихнули на ство- рення КЛ |94, 130). Академік Хамм досить детально дослідив різноманітні текстологічно-філологічні спроби В. Ганки. В. Ганка, зокрема, в глаголичній тран- скрипції (в малому форматі) 1854 р. надрукував грецько-православну літургію |94, 106-- 109|, пробував архаїзувати правопис Лаврентіївського літопису. Однак вправи В. Ганки дуже недосконалі, як показав Й. Й. Хамм |94, 119). |

И. Й. Хамм звернув увагу на те, що на фоні лексики канонічних пам'яток старослов'янської писем- ності КЛ характеризуються значною кількістю гапаксів 194, 37, 125). Це справді так,.але цей факт не може бути достатньою підставою для заперечення глибокої давності пам'ятки. Проте на тлі лексики неканонічних старослов'янських (церковнослов'янських) текстів, у старовинності яких не можна сумніватися, незважаючи на те, що вони дійшли до нас у пізніших списках, більшість слів КЛ перестають бути гапаксами. Та й зміст деяких класичних старослов'янських текстів, у тому числі й КЛ, зумовлює одиничність великої кількості зафіксованих у їх складі лексем в порівнянні з іншими пам'ятками. Щодо гапаксів особливо виді- ляється Супрасльський збірник, що чітко просте- жується у видаваному Чехословацькою академією наук Словнику старослов'янської мови.

85

Непересічне значення для з'ясування походження пам'ятки має дослідження специфічних слів, засвід- чених у ній. У КЛ такими, безсумнівно, є лексеми рованийц чи рованиь (2) «дар», інокость (3) «мандру- вання, подорож по чужині», в»осЖжодь (4 та ін.) «причастя». Звідки вони стали відомі складачеві КЛ у ХІХ ст.? Адже В. Ганка помер 12.1 1861 р.

Слово рованию виявлено в каноні служби св. Вя- чеславу в складі Новгородської мінеї (ХІ ст.) за місяць вересень, про який І. І. Срезневський повідомив у Прагу |94, 38). Втім для І. І. Срезневського значення слова залишилось невідомим: у «Матерналах для словаря древнерусского язька» |т.ПІ, с. 126| при вокабулі рованию (вона екземпліфікується ци- татою із служби св. Вячеславу) замість перекладу стоїть знак питання. Звідки ж В. Ганка довідався про значення глова рованикю (-ши)? Ф. Мікло- шичу ця лексема не була відома (вона відсутня в його словнику старослов'янської мови). Згадану слу- жебну мінею на вересень видав Г. В. Ягич лише в 1886 р.

Термін вьсжоде став відомий тільки в 1890 р., коли Г. В. Ягич опублікував Віденські глаголичні уривки (вчений датував їх ХП ст.) |100, /, 2|, які він виявив у придворній кайзерівсько-королівській бібліоте- ці. Й. Й. Хамм пище, що зазначені уривки спочатку зберігалися в бібліотеці Віденського політехнічного інституту, першими бібліотекарями якої були прист- расні фотографи Георг Антон Мартін та Франц Карл Лукас, що мали тісні зв'язки з Прагою |94, 49). Про бібліотеку цього закладу як про першого власника Віденських уривків пишеться і в інших джерелах (|З88, 54). Г. В.Ягич твердить, що Віденські уривки знайдено в оправі якоїсь книги кайзерівсько-королівської бібліотеки |100, 2--8). Однак невідомо, коли уривки "виявлено (знято з оправи). Ф. Міклошич про них нічого не знав, і терміна весжде у його словнику

86

немає. Г. В. Ягичеві уривки стали відомі у грудні 1889 р.-- через 28 років після кончини В. Ганки.

Під кінець свого життя В. Ганка мав змогу ознайомитися тільки з іменником інокость через опис Бесід папи Григорія (Двоєслова), опублікованих О. В. Горським та.:К. І. Невоструєвим у 18959 р., де розкрите і значення лексеми -- йшжє во шнокость идьш "диі регеєгіпаге ргойїівєсіїше" |9, 238).

Слово шнокость виступає в третій молитві КЛ, відповідний латинський текст якої знайдено досі тіль- ки в Падуанському кодексі. В. Ганка в Падуї ніколи не бував. Й. Й. Хамм пише, що серед паперів чеського філолога є один подарований аркуш з чотирма молитва- ми з якогось місалу. Перед однією з них вирізано ножицями досить довгий текст, від якого залишилося тільки ра55і..., що нагадує вираз "іп раз5іопе зесиіог" префації з меси в день св. Климента |94, 120). Навіть коли пристати до гіпотези дослідника, що для Ганки хтось переписав і надіслав відповідну молитву, виникає питання: звідки В. Ганці або комусь із його оточення було відомо, що в Падуї зберігається старовинний місал з відповідною префацією.

Одним із найвагоміших аргументів Й. Й. Хамма є паралелі до форми родового відмінка множини сілахь (35, 37), виявлені в чеських говірках на батьківщині В. Ганки. Подібні форми в родовому-- місцевому відмінках двоїни зафіксовані 1737 р. в місті Колін чи околицях його |94, 77). Можливість відбиття в КЛ північночеського діалектного явища, відзначеного ИЙ. Хаммом, не заперечує Г. Бірнбаум, але він резонно ставить питання, чи сучасним дослідникам точно відомо, коли виникла ця діалектна зміна |90, 247: Справді, вона, по-перше, може бути далеко старі- шою ХУПІ ст. і мати інший ареал поширення. По- друге, місто Колін розташоване зовсім близько, від містечка Сазави (тепер в окрузі Кутна Гора), біля якого в свій час знаходився славнозвісний Сазавський

87

монастир, де в ХІ ст. плекалося старослов'янське письменство та слов'янське богослужіння. Неймовірно, щоб В. Ганка, автор граматики старослов'янської мови |8|, рідну діалектну форму підніс до рангу старослов'янської.

Вище вже говорилося про те, що незвична форма родового відмінка множини іменника сила--сілахь у КЛ досить переконливо пояснюється іншими причи- нами (див. вище).

Й. Й. Хамм кілька разів підкреслює, що Антонін не дуже високо цінував пергаменні листки, усвідомлюю- чи, що вони не є справжньою пам'яткою з першого часу слов'янського християнства |94, /121|, адже він подарував її не музею Київської духовної академії, куди вніс тільки свої найцінніші пожертвування, а бібліотеці цього навчального закладу |94, 26, 102). На думку автора, оправлений разом із КЛ, написаний рукою Антоніна алфавіт із кириличними еквівалентами глаголичних букв вказує на те, що Капустін віддав у дар бібліотеці манускрипт для вправ у глаголич- ному письмі вихованців академії |94, 102). Вище ми писали, що Антонін пожертвував пам'ятку академії в 1872 р. якраз під час організації Церковно-археоло- гічного музею, котрий почав функціонувати саме при бібліотеці академії в наступному 1873 р.

Глаголична азбука, очевидно, мала полегшити про- цес читання майбутнім.дослідникам пам'ятки.

Незважаючи на те, що Й. Й. Хамм заперечує давність КЛ, його монографія є вагомим внеском у вивчення багатьох проблем, які висуває текст КЛ, особливо в дослідження лексики й фразеології пам'ятки та джерел слов'янського перекладу, співвідношення між латинським і старослов'янським мовним матеріалом.

Підсумовуючи результати дослідження КЛ, під- креслимо: хімічний аналіз барвника пам'ятки показав, що давня, літургійна її частина написана старо- винним чорнилом, яке суттєво відрізняється від чорни-

88

ла першої сторінки, заповненої пізніше. Обстеження пергамену, аналіз чорнил, вивчення лінгвістичних особливостей КЛ у сукупності переконливо свідчать про те, що в розпорядженні славістів одна з найдав- ніших автентичних пам'яток слов'янської писемності.

Найкращим дотеперішнім виданням КЛ є факси- мільна публікація 1890 р., здійснена Г. В. Ягичем. Вона вийшла як додаток до дослідження про Ки- ївські Й Віденські листки. Звичайно, чорно-білі знімки, незважаючи на досить велику точність, не давали повного уявлення про пергаменний оригінал. Майже всі

наступні фотопублікації пам'ятки, крім видань М. К. Грунського, робилися з цього видання і не відзначалися добірністю. Авторитет і популярність

наукової публікації, здійсненої видатним славістом, спричинилися до загального поширення Ягичевого найменування пам'ятки -- Київські (глаголичні) листки (листи); Кіїешег Віййнег?". Визнанням користува- лася й користується кирилична транскрипція глаголич- ного тексту, зроблена Г. Ягичем.

Чіткі фотографії КЛ недавно опублікував у своїй монографії Й. Й. Хамм. На відміну від попередніх публікаторів КЛ Й. Хамм подав (у зменшеному вигляді) репродукції не тільки пергаменного глаго- личного тексту, але й усіх паперових сторінок.

Дослідник уперше вмістив у книзі-дві досить якісно виготовлені кольорові фотографії (зворотний бік сто- рінок 1 та 6). Правда, у верхніх правих кутках репро- дукцій спостерігається затемнення, якого немає в оригі- налі. В книзі надруковано також транслітерацію глаголичного тексту місалу засобами латинської графіки.

24 Інші іноді вживані назви пам'ятки -- Київські уривки, Київські глаголичні уривки, Київський місал.

89

У 20-х роках існував план видання КЛ із вичерпним коментарем за участю П. О. Лаврова. Та план не було реалізовано |95, 62-- 64).

Відразу після того, як у квітні 1934 р. пам'ятку було передано на збереження в Державну бібліотеку Всеукраїнської академії наук, виник план нового наукового видання КЛ, у склад якого мали входити: І). вступна стаття з нарисом історії пам'ятки та дослідженням її на тлі вивчення пам'яток глаголич- ної писемності взагалі; 2) альбом знімків із тексту рукопису; 3) транслітерація тексту гражданським шрифтом з шфілологічним коментарем; 4) словник лексики КЛ; 5) текст «латинського й грецького оригі- налів»; 6) бібліографічний покажчик літератури про КЛ 2,

Над підготовкою цього видання КЛ працювали Д. І. Абрамович (очолював науковий колектив), М. К. Грунський, М. В. Геппенер. До участі в роботі запрошено А. О. Степовича, П. М. Попова та ін.

У жовтні 1934 р. бібліотека спеціальним листом ознайомила з планом видання КЛ провідних радянських та закордонних славістів і просила їх висловити свої міркування з таких питань: 1) чи потрібно подавати транслітерацію пам'ятки засобами кирилично- го шрифту; 2) чи немає принципових заперечень проти наміру бібліотеки надрукувати транслітерацію пам'ятки російським гражданським шрифтом; 3) чи доцільно подавати транскрипцію глаголичного тексту латин- ськими літерами; 4) яке походження й значення надрядкових знаків у КЛ і яким чином передавати їх у друкованому тексті.

Бібліотека планувала видання спеціального збірни- ка статей, присвяченого КЛ, до участі в якому пе-

25 Архів Відділу рукописів ЦНБ АН УРСР, оп. 3, од. зб. 9. Звідси взято й усі інші факти про підготовку цього видання КЛ. Див. ще |95, 62-- 63).

90

редбачалося запросити радянських і закордонних фа- хівців.

На (лист надіслали відповіді зд десять учених: М. Г. Долобко (Ленінград), Б. М. Ляпунов (Ле- нінград), С. П. Обнорський (Ленінград), А. О. Сте- пович (Київ), С. М. Кульбакін (Бєлград), Н. Ван- Вейк (Лейден), С. Младенов (Софія), М. Мурко (Пра- га), А. Мазон (Париж), Л. Трагер (Аламоса, Коло- радо, США).

Майже всі вчені підтримали ідею транслітерації КЛ традиційним кириличним шрифтом.

З рецензії С. І. Маслова, датованої 27.ГУ 1936 р., дізнаємося, що до колективного видання пам'ятки М. В. Геппенер підготував дослідження «Київські глаголицькі листки» (5--60--32 с. машинопису), яке поділялося на дві частини: 1) збереження («перехо- вання») та відкриття рукопису; 2) опис пам'ятки.

Існував намір опублікувати КЛ у видавництві "Асадетіа". Але це видання КЛ не було здійснене. М. В. Геппенер опублікував свою працю пізніше 195, 29--62; 62, 11--21).

Отже, окремою книжкою пам'ятка ніколи не вихо- дила в світ. Перше кваліфіковане факсимільне видання 1ї, здійснене Г. В. Ягичем майже сто років тому, тепер є важкодоступним для фахівців.

Їдея нового видання КЛ з'явилася в нас після ухвали про проведення чергового з'їзду славістів у Києві.

Беручи до уваги першорядне значення пам'ятки для славістичних студій, враховуючи сучасні технічні можливості репродукції тексту, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР вирішив випустити в світ факсиміле книжечки з усіма іншими матеріа- лами, оправленими разом із пергаменними листками. Публікація КЛ окремим томом здійснюється вперше. Факсимільне видання зробить КЛ доступними широко- му колу сучасних славістів і, сподіваємося, сприятиме

91

розв'язанню багатьох проблем, пов'язаних не тільки з цією пам'яткою, але й із старослов'янською писемністю взагалі.

До факсимільної публікації КЛ додаємо фотомеха- нічне повторення кириличної транскрипції пам'ятки, яку на основі транскрипції Г. В. Ягича зроблено в хресто- матії М. Вейнгарта-- Й. Курца (147). Таким чином прагнемо не тільки полегшити сприймання тексту для тих, хто не має навику читати глаголичне письмо, але й віддати належне праці цих видатних славістів. З названої хрестоматії взято відповідний латинський текст Падуанського кодексу. Вшановуючи одного з найбільш відомих дослідників пам'ятки В. Вондрака П145|, його словопокажчик до місалу КЛ переви- даємо фотомеханічним способом 28,

Наше видання присвячується ІХ Міжнародному з'їздові славістів, що відбуватиметься в місті, яке ось уже рівно 110 років ретельно охороняє безцінні ста- рослов'янські глаголичні листки.

26 Необхідно відзначити, що слово анйєль в покажчику надру- коване з помилкою (анбеєль).

92

ЛІТЕРАТУРА

І. Антонин (Капустин). Из записок синайского богомольца. 6.-- Тр. Киев. дух. акад., 1873, т. 4, сент., с. 324--400.

9; Арасимович Л. К вопросу о Киевских листках.-- ЗІаміа, 1927, гоб. 6, 5е5. І, 5. 18--27.

9. Багмут А. Й. Дослідження російськими і українськими мовознавцями фонетичних і лексичних особливостей Київських листків і Празьких уривків у зв'язку з питанням про походження цих пам'яток.-- Слов'ян. мовознавство, 1958, |зб.) 2, с. 251 -- 276.

4. Будилович А. С. Общеславянский язьк в ряду других общих язьков древней и новой Европн. Т. 2. Зарождение общего язька на славянском Востоке.-- Варшава, 1892.-- 374 с.

5. Бьлгарски етимологичен речник / Сост. В. И. Георгиев, о НОЮ Ст. Илчев и др.-- Софня: Модево, БАН, 1971--1979.--

6. Ван-Вейк Н. История старославянского язькка.-- М.: Изд-во иностр. лит., 1957.-- 368 с.

7. Воскресенский Г. А. Древнеславянский Апостол: Послания св. апостола Павла по осн. спискам четнрех ред. рукопис. славян. апостол. текста с разночтениями из пятидесяти одной рукописи Апостола ХП--ХУЇ| вв. Вьп. І. Послание к римлянам.-- Сергиев Посад, 1892.-- 227 с.

і 8. Ганка В. Начала священного язька словян.-- Прага, 1846.-- с.

9. Горский А., Невоструев К. Описание славянских рукописей Московской синодальной библиотеки. Отд. 2. Писания святьх отцов. 2. Писания догматические и духовно-нравственнье.-- М., 1859.-- 687 с.

10. Грунский Н. К. К истории ударений в памятниках древнецерковнославянского язька.-- Рус. филол. вестн., 1901, т. 45, Мо 1/2 с. 32--34.

11. Грунский Н. К. Киевские глаголические листки.-- Уч. зап. Императ. Юрьев. ун-та, 1904, М» 5, с. 1--60; Ме 6, с. 1--59; Сб. Учен.лит. о-ва при Ймперат. Юрьев. ун-те, 1905, т. 8, отд. науч. с. 1--60. (Памятники и вопрось древнеславянской письменности, т. 1).

12. Грунский . Н. К. Лекции по древнецерковнославянскому язьку.-- 2-е изд. (конспективное) со снимками и текстами.-- Юрьев, 1914.-- 112, 60 с.

ІЗ. Грунский Н. К. Пражские глаголические отрьвки и из истории хорватской кглаголиць.-- Учен. зап. Императ. Юрьев. ун-та, 1905, Хо І, науч. отд., с. 1-- 48. ,

14. Грунський М. К. До вивчення старослов'янських пам'яток. І. Київські глаголичні листки.-- Мовознавство, 1938, М» 13/14, с. 23-- 31.

93

15. Грунський М. К. Київські листки та Фрейзінгенські уривки: (З факс. знімками). - К. 1928.-- 21 с. 7, 2 розгорнутих арк. факс.-- (Зб. іст.-філол. відділу / Всеукр. акад. наук; Хе 54).

Іба. Добиаш-Рождественская О. А. История письма в средние века / Руководство к изучению латинской палеографин.-- М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1936.-- 227 с.

16. Дурново Н. Н. К вопросу о язьке Киевских листков.-- 51аміа, 1922, гос. І, 5е5. 2/3, 5. 219--227.

17. Дурново Н. Н. (Дигпосо М.). Мьсли и предположения о происхождений старославянского язька и славянских алфави- тов.-- 1929.-- 38 с.-- Хміавіпі обізк ге 5Ь. "Вугтапіобіауіса", 5у. І, 5. 48-- 85.

18. Ильинский Г. А. |Рец. на кн.): Грунский Н. К. Памятники и вопрось древнеславянской письменности.-- Юрьев, 1904.-- Т. І. -- Визант. временник, 1907, т. 13, вьт. 1/4, с. 636-- 637.

19. Ильинский Г. А. Опьт систематической кирилло-мефо- диевской библиографиий / Под ред. и с доп. М. Г. Попруженка, Ст. М. Романского.-- София, 1934.-- 303 с.

20. Ильинский Г. А. |Рец. на кн.): УМопдагак У. О ріуоди Кіуемзкусп Пзій а Ргад5кусп гіоткКй а Бопетізтесп у 5іагЗ5ісПп сігкеупбез|омап5кусп ратаїкаспї уйбрсе (!).-- Ргаба, 1904.-- Визант. временник, 1907, т. 13, с. 637-- 638.

21. Истрин В. М. Хроника Георгия Амартола в древнем славянорусском переводе.-- Пг.; Л. Изд-во АН СССР, 1920-- 1930.-- Т. 1. Текст. 1920, 612 с. Т. 2. а) Греческий текст «Про- должения Амартола». б) Исследование. 1922. 454 с. Т. 3. Греко- славянский и славяно-греческий словари, 1930. 348 с.

22. Каринский Н. М. Об ударениях в Киевских глаголических отрьвках.-- Изв. Второго отд. Императ. акад. наук, |1901|, т кн. 3, с. 281--289.

23. Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеографня.-- Л.: Изд-во АН СССР, 1928.-- Те саме факс. перевид.-- М.: Наука, 1979.-- 494 с.

24. Карский Е. Ф. Трудь по белорусскому и другим славянским язькам.-- М.: Изд-во АН СССР, 19692.-- 712 с.

25. Кульбакин С. М. Грамматика церковнославянского язька по древнейшим памятникам.-- Пг., 1915.-- 97 с.-- (Фнциклопедия сла- вян. филологии / Под ред. И. В. Ягича. Вьп. 10).

26. Кульбакин С. М. Древнецерковнославянский язьк.-- 3-е изд. с изменениями и доп.-- Харьков, 1917.-- 231. с

27. Кульбакин С. М. |Рец. на кн.): Грунский Н. К. Памятни- ки и вопрось древнеславянской "письменности. Т.І. Вип. 1/3. Киевские листки, вьп. 4. Пражские глаголические отрьвки и из историй хорватской глаголиць.-- Журн. Мин-ва мер» просвещення. Н. С., 1906, март, ч. 2, с. 185--214.

98. Лавров П. Кирило та Мефодій в давньослов'янському

94

письменстві.-- К. 1928.-- 424, 12 с.-- (36. іст.-філол. відділу / Укр. акад. наук; Мо 78).

29. Лавров П. А. Материаль по историн возникновення "древнейшей славянской письменности.-- Л.: Изд-во АН СССР, 1930.-- 200 с.-- (Трудь Славянской комиссии; Т.І).

30. Лукінова Т. Б. До характеристики Київських глаголичних листків: (Словотвір).-- Слов'янське мовознавство, 1963, |зб.| 3, с. 33--44.

ЗІ. Львов А. С. Глаголица и некоторне проблемь прастаро- славянской фонетики.-- 5Іомо, 1971, г. 21, з. 41-- 69.

32. Ляпунов Б. М. Д-р Ватрослав Облак.-- Изв. Отд. рус. яз. и словесности Императ. акад. наук, 1896, т.І, с. 928-- 951.

33. Ляпунов Б. М. Вацлав Вондрак и его научная деятель- ность.-- Изв. Отд. рус. яз. и словесности АН СССР, 1927, т.32 и последний, с. 243--275.

34. Ляпунов Б. М. Исследования о язьке Синодального списка 1-й Новгородской летописи.-- Спб., 1900.-- Вьп. І. (Исслед. по рус. яз. Т. 2. Вьп. 2).--289 с.

95. Макушев В. О римско-католическом миссале, писанном глаголицею в Чехин.-- Филол. зап., 1878, год 17, вьт. 3, с. 64-- 69.

36. Макушев В. В. |Рец. на ст.): Коіаї ). О Ніабоі5кет 2ЇотКи Кууеуз5кет.-- Рус. филол. вестн., 1879, т.2, с. 137-- 138.

37. Мальшевский И. И. Свв. Кирилл и Мефодий.-- Тр. Киев. дух. акад. 1885, т. 2, май с. 85--121; июнь, с. 149--208; июль, с. 380--419; авг., с. 526-- 581.

З37а. Мальшевский И. И. Свв. Людмила и Вячеслав.-- Киев, 1890.-- 12 с.-- Отд. оттиск из ж. «Тр. Киев. дух. ак.», 1890, янв.

98. Мареш В. Ф. Древнеславянский литературньй язьк в тнноморавекої государстве.-- Вопр. язькознания, 1961, Хо 2, с. 12--23.

399. Мирчев К., Кодов Хр. Енински апостол: Старобьлг. паметник от ХІ век.-- София: Изд-во БАН, 1965.-- 264 с.

40. Михайлов А. В. К вопросу о литературном наследиий свв. Кирилла и Мефодия в глаголических хорватских миссалах и бревиариях.-- Рус. филол. вестн., 1894, Мо 1/2, с. 1-- 145.

41. Можаєва ИЙ. Е. Библиография по кирилло-мефодиевской проблематике, 1945 -- 1974 гг.-- М.: Наука, 1980.-- 223 с.

42. Описание греческих рукописей монастьря св. Екатеринь на Синае. Т.І. Замечательнье рукописи в библиотеке Синайского монастьря и Синаеджуванийского подворья (в Каийре), описаннне архимандритом Порфирием (Успенским) / Подред.ис доп. В.Н. Бе- нешевича.-- Спб., 1911.-- 664 с.

43. Отчет о деятельности Церковно-археологического общества и состояний Церковно-археологического музея при Киевской духовной академии за 1872/3 год.-- Тр. Киев. дух. акад., 1874, т.2, апр., с. 119-- 143.

95

44. Отчет о состояний Киевской духовной академиий за 1869/70 учебньй год.-- Там же, 1871, т. І, март, с. 1-- 54.

45. Отчет о состояний Киевской духовной академни за 1870/ 71 учебньй год.-- Там же, 1871, т.4, дек:, с. 1--32.

46. Отчет о состоянин Киевской духовной академин в 1872/73 учебном году.-- Там же, 1873, т.4 окт., с. 1-- 60.

47. Отчет о состояний Киевской духовной академнии в учебном 1874/75 году.-- Там же, 1875, т.4, дек., с. 23--88.

48. Отчет о состояний Киевской духовной академни за 1893/94 учебньй год.-- Там же, 1894, т.3, нояб., с. 445-- 511.

49. Перетц В. Н. Новне трудь по источниковедению древне- русской литературі и палеографии: Крит.-библиогр. обзор. Вторая сер. Киев, 1909.-- 39 с.

50. Петров Н. И. Известия Церковно-археологического общества при Киевской духовной академиий за месяц сентябрь 1884 г.-- Тр. Киев. дух. акад., 1884, т. 3, с. 446-- 452,

51. Петров Н. И. Описание рукописей Церковно-археологическо- го музея при Киевской духовной академин.-- Киев, 1877.-- Вьп. 2. 542 с.

52. Петров Н. И. Отчет Церковно-исторического и археологи- ческого общества при Киевской духовной академин за 1901 г.-- Тр. Киев. дух. акад., 1902, т.2, апр., прил., с. 1-- 36.

53. Петров Н. И. Преосвященньй Филарет Рижский как первьй председатель Церковно-археологического общества.-- Там же, 1882, т.2, с. 58-- 73.

54. Петров Н. И. Указатель Церковно-археологического музея при Киевской духовной академнии.-- Киев., 1880.-- 60 с.

55. Полное собрание русских летописей. Т.І. Лаврентьевская летопись и Суздальская летопись по акад. списку.-- М.: Изд-во вост. лит., 1962.-- 577 с.

56. Попруженко М. Г., Романский Ст. Кирило-методиевска библиография за 1934 -- 1940 гг.-- София, 1942.

57. Сборник ответов на вопрось по язькознанию: (К ІУ Между- нар. сьезду славистов).-- М., 1958.-- 324 с.

58. Селищев А. М. Старославянский язьк.-- М. Учпедгиз, 1951.-- Ч.І. 336 с.

59. Славяноведение в дореволюционной России: Библиогр. словарь.-- М.: Наука, 1979.-- 429 с.

60. Словник української мови: В 1Ї1-ти т.- К.: Наук. думка, 1970 -- 1980.-- Т.1-- 11.

61. Слово Даннила Заточника по редакциям ХП и ХПІ вв. и их переделкам / Подгот. к печ. Н. Н. Зарубин.-- Л.: Изд-во АН СССР, 1932.-- 168, ІЗ с.

62. Слов'янські рукописи ХІ -- ХІМ ст. у фондах Відділу руко- писів Центральної наукової бібліотеки Академії наук УРСР : (Огляд,

96

опис, публікації) / Склав М. В. Геппенер за участю М. П. Візира та Й. В. Шубинського.- К.: Наук. думка, 1969.-- 152 с.

63. Смядовски Т. Супрасьлекият сборник и богослужебното многообразне през ранното средневековие.-- В кн. ШПроучвания вьрху Супрасьлския сборник, старобьлгарски паметник от Х век. София: Изд-во БАН, 1980, с. 107--116.

64. Соболевский А. И. Где написань Киевские глаголические отрьвки? -- Вестн. археологии и истории, издаваєемьй Археол. ин-том, 1898, вьт. 10, с. 29--32.

65. Соболевский А. И. Материаль и исследования в области славянской филологий и археологин.-- Спб., 1910.-- 286 с.

66. Соболевский А. И. Церковнославянские тексть моравского происхождення.-- Рус. филол. вестн., 1900, Ме 1/2, с. 150--217.

67. Сперанский М. Н. Славянская письменность ХІ--ХІГУ вв. на Синає и в Палестине.-- Изв. Отд-ния рус. яз. и словесности АН СССР, 1927, т. 32 и последний, с. 43--118.

68. Срезневский И. И. Глаголические отрьвки из книги апостоль- ских чтений.-- В кн. Сведения и заметки 0 малоизвестньх и неизвестньх памятниках. Спб., 1876, с. 490-- 493.

69. Срезневский ИЙ. И. Материаль для словаря древнерусского язька.-- Спб., 1893 -- 1903.-- Т.1 -- 3.-- Дополнения.-- Спб., 1912.

70. Срезневский И. И. О глаголической рукописи, хранящейся в Киевской духовной академин.-- В кн.: Тр. ПІ Археол. сьезда в Россин, бьвшего в Киеве в авг. 1874 г. Киев, 1878, т. 2, с. 269--276.

71. Срезневский ИЙ. И. Римско-католический миссал в древнем глаголическом списке.-- В кн.: Сведения и заметки о малоизвестньх и нензвестньх памятниках. Спб., 1876, с. 529--545.

72. Срезневский И. И. Список с подлинника древнего глаго- лического миссала Киевской духовной академиий кирилловскими буквами.-- В кн.: Тр. Третьего археол. сьезда в России, бьівшего в Киеве в авг. 1874 г. Киев, 1878, т.2, прил., с. 185-- 197.

73. Станислав Ян. Кьм вьпроса за изследването на Киевските листи.-- Език и литература, 1967, т.22, Мо І, с. 3-- 24.

74. Супрасльская рукопись / Тр. С. Северьянова.-- Спб., 1904.-- Т.І. 570 с.-- (Памятники старославянского язька; Т.2. Вьп. 1).

75. Трудь Третьего археологического сьезда в России, бьівшего в Киеве в августе 1874 г.-- Киев, 1878.-- Т. 1. 352 с.; Т. 2. 330, 361 с., прил.

76. Успенский сборник ХП -- ХІПІ вв. / Изд. подгот. О. А. Кня- зевская, В. Г. Демьянов, М. В. Ляпон; Под ред. С. И. Коткова.-- М.: Наука, 1971.-- 766 с.

77. Фасмер М. Зтимологический словарь русского язька / Пер. с нем. и доп. О.-Н. Трубачева.-- М.: Прогресс, 1964--1973.-- Т. 1--4.

78. Флоринский Т. Д. Новое открьтие в области глаголиць и вопрос о происхожденим славянского миссала.-- Унив. изв. |Киев.|, 1890, год 30, Хе 11, Критика и библиогр., с. 153-- 168.

97

79. Фонкич Б. Л. О судьбе Киевских глаголических листков.-- Сов. славяноведенне, 1972, М» 2, с. 82-- 83.

80. Шахматов А. А. |Рец. на ст.): Пархоменко В. Начало христианства на Руси: Очерк из историн Руси ІХ-- Х вв. Полтава, 1913.-- Журн. Мин. нар. просвещения. Н. С.; 1914, ч., 52, авг., отд. наук, с. 334--354.

80а. Штибер 3. О язьке Киевского миссала.-- В кн.: Исследова- ния по славянскому язькознанию: Сб. ст. в честь 60-летня С. Б. Бернштейна. М., 1971, с. 106-- 109.

81. Щепкин В. Н. Рассуждение о язьке ФСаввиной книги: С прил. 2-х фототип. снимков.-- Спб., 1899.-- 349 с.

82. Щепкин В. Н. Русская палеография.-- М.: Наука, 1967.-- 224 с.-- 1-е изд. 1918..

83. Ягич И. В. Глаголическое письмо.-- В кн.: Знциклопедия славян. филологии, 1911, вьп. 3, с. 51--257.

84. Ягич ИЙ. В. Четьре критико-палеографические статьи: Прил. к отчету о присуждений Ломоносов. премии за 1883 год. С 3-мя ли- тограф. табл.-- Спб., 1884.-- 191 с.

85. Якобсон Р. (/акобзоп Ю.). О стихотворньх реликтах ран- него средневековья в чешской литературной традиции.-- Зіауїізіібпа геміуа: Егапи Катоуби га безбіедє5ек|еіпісо, 1950, З Іекпік, Мо 3/4, 5. 267--273. |

86. Агпіт.доп В. |Кег.): Мобібегеє С. П теззаїе РЇаєсійісо Фе Кіем.-- 7. 5іам. РНіїо!., 1931, Ва 8, 5. 494--503.

87. Аиціу Ю. ТПпе Мевбіегп Іехіса! е|етепі5 іп пе Кіеу-Мізза!.-- Іп: Зіамізсп-децівспе М/есі5еїбегієпипреп іп Зргаспе, Їїегаїиг ипд Киїиг. Вегіїп, 1969, 5.13--6.

88. ВігКЇейпег С. Сіароійізспе ипа КугіНізспе Напазспгійеп іп Озіеггеїсп.-- Міеп: Мегі; Озіегг. Акад. М/і85.. 1975.-- 540 5., 16 АБЬІА.-- (Озіегг. АКад. М/ізз. Рііїоз.-Ніз1ї. КІ. З5сігіїї. ВаїкапКотіз. Іпоціяї. АБі.; 23).

89. Вігпьайт Н. Косі еіпта! гиг І айісезіаї! дег Кіеуег Вій Нег ипа сиг Егаре пасії ібгег НегКипії. -|(- 7. 5Іау. РНйїо!., 1975, Ва 38, 5. 935--348.

90. Вігпфрайцт Н. Міе аї і5і да5 айегійтііср5іе 5Їамізспе 5ргасП- депКтаї? Меііеге Егмавипееп тиг НегКипі! дег Кіеуег Віайег ипі ги ібгет Ріаїг іп Фег 4егаїиг дез з8Іамізспеп МінеіаШегз.-- УУеїї Фег Зіамеп. 1981, Уанге. 26, Н.2, 5. 225--258.

91. Сгетозбпік С. Кгаіісе ,Мотіпа 5асга" ц сК5І. зротепісіта.-- ЗЇаміа, 1925, гоб. 4, 5е5. 3, 5. 485--498.

91а. Добіаз-Когаезіоепзкаіа О. Нізіоіге де Гаїеійвег ргаїідие де Согбіе де 651 а 830 геїїбібе дап5 Іе5 согреіеп5е5 Гепіпороійапі.-- І епіпегай: Асад. З5сіепс. 0855, 1934.-- 173 р.

92. Сатфіег К. Ріе Кіемег ВідНег іп закгатепіагрезвспіснійсНег Зіспі.-- Ш: Сугійо-МеНодіапа: Диг ЕгйПпеезсріспіє Фег Сігізіепіцтв

98

реї деп 5іамеп, 863--1963. Кдбіп; Сгах: ВбНіай, 1964, 5. 362--371. (З5іаміз їзсне Когзсбипреп; 6).

93. Сеійег І. Ріе аїбапезізспеп цип з8іамізспеп ЗсПгійеп: (Мі 25 РЮобоїур. Таї.).-- Меп, 1883.-- 188 5., 25 Таї.

94. Натт /. Раз еЇароійізспе Мізз5аїе уоп Кіем.-- Міеп: Уегі. Озіеггеісп. Акад. М/із5., 1979.-- 156 5.-- (Озіегг. АКад. М/із5. РНіїоб.- піз. КІ. 5спгійї. ВаїкапКотіз. Гіпецізя!. АБ; 26).

95. Ноеррпег М. Сиг Еог5спипрзрезсНісніеє йбег д4іе ,Кіеуег Сіароійізспеп ВідНег".-- 2. зіам. Рііїо!., 1951, Ва 21, Н. І, 5. 39--63.

96. Ногйіек К. Дмойд до з5іидіа 5іоуапзКусп |агуКка.-- Ргапа: Макі. СЗАМ, 1962.-- 535 5.

97. /аріс У. Еіпіре 5ігеіїїгареп. І. Диг Ргомепіепг2 дег Кііе- уег рІароїйізспеп Віайгег.-- АгсП. 5Іам. РНіїоі. 1898, Ва 20, Н. 1/4, 5. 1--13.

98. /аріс У. Еіпієе 5ігеїйїгареп. 4. Мосптаїз де Кіїемег Від Нег.--

Іьі4і., 1900, ВА 22, Н.1/2, 5. 39--45.

99. /аріб У. Епізіепипрзрезспісніє | дег Кігспепзіауізснеп Зргасіе: Мешце Бегісібієїе цпа егмеї(егіе Аи5рабе.-- Вегіїп, 1913.-- 540 5.

100. /аріз У. Сіароїйіса. 2. Мйгдірдипе пецепідесКіег Егартепіе: Мі 10 Таї.-- Міеп, 1890.-- 58 5.-- (ДепКясигій. Каїзегі. Акад. М/і55. М/іеп. РНіїо5.-Нізі. СІ.; В4 38).

101. Даріс) У. (Зауваження до замітки О. Шахматова про тер- мін вьсжль).-- АгсП. 5іам. РнНіїо!., Ва 27, Н. І, 5. 141-- 142.

102. /акобзоп ЮК. К базоуут оїд2кадт пайку о безкбт уегбі. 2. Сез5Кку уег5 ріей Нізісі Іеку.-- 5Іоуо а 5Іомезпозі, 1935, гоб. І С. 1, 8. 50--53.

103. Коіа? /. О Ніапоізкет гіотКи Куіеузкет.-- Саз. Мибв. Кгаі. Сез., 1878, г. 59, зу. 3, 5. 330--344.

104. Коіаї 7. О 5іагбет а розий пегпадтет гикКоріз5е Ніаноі5Кет у Кууеме.-- ЇЬі4., 1875, г. 49, зму. 2, 5. 192--197.

105. Коребпу Е. Еіутоіоєісну з5іоупік 5Іоуап5КкусПп |агсуКій: 51о- уа ргатайіска а 2сарутепа. РіедЇо?Ку. Копсоуме рагіїКиіе.-- Ргаба: Макі!. С5АМ, 1973.-- Зм. 1. 344 58.

106. Когіапа! ЕК. Диг АКгепіцігипр дег Кіеуег Віанйег.-- 7. 58Їам. Ріо! 1980, Ва 41,Н. І, 5. 1--3.

107. Козсптіеадег Е. Ріе уегтеїпіййспеп АКгепігеїспеп дег Кіеуег ВіаНег.-- 5Їомо, 1955, г. 4/5, 5. 5--23.

108. Гайгепсік /. К оідгсе зіоуап5КкЄ Ійкигріеє зу. Реїга.-- Ш: Зїидїіа раїаєобіоуепіса. РгаНа: Асадетіа, 1971, 5. 201--241.

109. Герпг-5ріашіийзкі Т. Дліаїаїіпо8б Коп5іапіупа І Меіодеро а 5Їїомастугпа.-- Вос2. 5їам/ізі., 1948, і. 16, со. 1, 5. 116-- 138.

110. Гезкієп А. (Лист до Г. Ягича).-- АгсН. 5іам. РНіїої., 1900, Ва 22, Н. 1/2, 5. 45.

,

99

111. Гезкіеп А. Сгаттайїк ег айрБиіїсагізспеп (аНКігспеп- 5Іаумізспеп) ЗргасПпе.-- Неїдеїбеге, 1919.-- 260 5.

111а. Геитапп М. Ріе аНКігспепзіамізспеп Кіемег ВідНег цип іпго Гавеіпізспе5 Огієіпа!.-- п: Іецтапп! М. Кіеїпе Зсігійеп. Дигісі; 5іціїсагі: Агіетіз, 1959, 5. 371--385.

112. Гіешенг Е. Дит УМег5 дег Кіемег ВіаНег.-- 2. ЗЇамізі., 1956, Ва 1, Н.2, 5.35--48.

113. Маснек У. Еіутоіоріску зіоупік |агуКа безКкепо.-- Ргапа, Макі. С5АУ, 1971.-- 866 5.

114. Магез Е. У. СезКка гедаксе сігКеупі 5ІоуапЗбіпу у зувНе Везед БКепоїе Уеїїкбпо (Руоіезіома).-- 5Іаміа, 1963, гоб. 32, 5е8. 3, 5. 417--451.

115. Магез Е. У. Ніабоіїсе па Могауб а у Сесрасі.-- 5іомо, 1971, Ьг. 21, з. 133-- 199.

116. Магеї Е. У. | Вес.): Сатіег К. Раз рІароїйізспе 5акгатеп- іаг дег Зіауепарозіе! Сугії| ицпад Мейїпод ипа вбеіпе Іабеіпізспе Уогіаре.-- О5іКігсбіїспе -ш5ійдіеп, 1957, ХМ» 6.-- Вугапііпозіаміса, 1963, а. 24,М» І, р. 161-- 166.

117. Магриїіб5 А. Раі|аеозіомепіса.-- Агср. 5іау. РНійої. 1928, Ва 42,Н. 1/2, 5. 32--76.

118. Маіеу|ка І. К зупіахі сігкеупб5Іоуап5кусп ргеКіайй 2 Іа- Нпу.-- Ш: 5іидіа раїаєозіоуепіса. Ргаба: Асадетіа, 1971, 5. 227-236.

119. Мівіовіси Е. Мегеіесіспепде Гаціїепге Фег 5іамізспеп УЗрга- спеп.-- 2. Аицз5є.-- Міеп, 1879.-- 598 5.

190. Мобніфего С. Ї| тез5аіе віЇаєоіїнсо 4і Кіеу (зесоїо ІХ) еф іі зио рговоїуро готапо деі 5есоїо ІМ--МІЇ.-- АНі Ропіїї. Асад. Вот. ді агспеоіоєт. Зег. 3, Метогіе, 1928, мої. 2, р. 207--230.

121. Мобнібегоя С. Ди теіпет О піегзиспипреп йБег фаз рІароїїбі- 5спе Міззаїе уоп Кіем.-- 2. 5іам. РНіїо!. 1933, Ва 10, Н.1/2, 9.100---103.

122. Матіра! Ю. 5іагосегКуепозіомап5ке 5фиді|е.-- Її: Кагрга- уе гпап5імепера Фгибіма у ЦибіЦапі, 1936, 15 (3), 5. 5--31.

123. Меаеііковіб О. АКсепії їй пецте и Кіреузкіт Нзнісіта? -- ЗЇомо, 1964, Бг. 14, 5. 25--51.

194. Медеіукогіб О. 205 |едпот о Пгопоіо5Кот ргітайи єЇавої)!- се.-- 5Іоуо, 1963, Ьг. 15/16, 5. 19--58.

125. Медеіукосіс О. ХекКе іпоуасі)е и Їопоїо5Кот 5і5іети ргуоріїпе єЇароЦісе.-- 5Їомо, 1971, Бг. 21, 5. 79--93.

126. Обіак У. Диг Ргоуепіеп2 дег Кі)еумег ипа Ргарег Егаєтеп- фе.-- АгесП. 5іау. РНііо!. 1896, Ва 18, 5. 106--112.

197. Обіавк У. Сиг М ійгдірипє й4ез5 Азіомепізспеп.-- ТБій.,

1893, Ві 15, Н. 3, 5. 338--370. 128. Зіецег85 Е. Ріе аНзіам'ізспеп Уегзіехіе уоп Кіем ипі

100

Егеізіпр.-- Вег. ипа Уегіапдії. Заспз. Акад. М/і85. Іеіргіє, рій-Ніз5ї. КІ., Цеіргір, 1924, В4 76/2.

129. 5кок Р. Еіітоіорі)зкі гіуеспік Пгуаєї5кора (її згр8Кора іесіка.-- Даргеб: )А20, 1971-- 1974.-- РД.1--4.

130. 5іоупік |асуКа зіагоз5іоубп5Кено.-- Ргана: Макі. С5АУ, 1966.-- р.1--3.-- Вид. не закінчене.

131. 5іапізіаєс /. Ацз5 Фет 58іомакКізспеп Маїегіа! гит 5іидійит дег Кіеуег ВідНег.-- Меї! Фег 5іамеп, 1966, )є 11, Н. 3, 5. 221--232.

132. 5іапізіаєс /. Обег діе 5іейипе дез 5Їіомакізспеп іппегнаїб дег 5І|амізспеп ЗргасПпеп.-- 7. З5Іамізі., 1956, ВА 1, Н. 2, 5.3-- 18.

133. Засптаїод А. Рег АизігисК вьсждь іп аїєКкігспепзіамі- 5спеп РрепКтаіегп.-- АгеН. 5Іау. РНіїо!., 1905, В4 27, Н.І, 5.141.

іІЗЗа. Ткааї сік У. Вугапіїпізспег ипаа гбтізспег Кіїш5 іп фег 5|ауізспеп Шіигріе.-- Їп: Мергеіспеп. ЕКезірабе гит 60. Сербигізіає уоп Ргої. ОДг. Негтеперіїд М. Віедегтапп. М/йггбиге, 197Ї, 5. 313--332.

134. Ткадїсік У. К 4аїомадпі Ніабоізкусі 5ій2еб о 5У. Сугіїц а Меїодсії.-- 5Іомо, 1977, г. 27, 5. 85--128.

135. Ткадїсів У. Тгоуі Ніапоі85ке і у Куіуем5кусп Іізіеср.-- ЗІаміа, 1957, гоб. 15, 5е8. 2, 5. 200--216.

ІЗба. Тоїн Н. І. Коп5іапііп-Сігії 25 Меїод біеїе 65 тйКбадєзе.-- Видарез5і: Маруєіб, 1981.-- 219 о.

136. Тгифеігкоу М. 5. АНКігспеп5іамізспе Сгаттайік. ЗсНгії(- Гаці- ипа Еогтепзузіеп. Негазреребеп уоп В. Уаробійзсі.-- Меп, 1954.-- 197 5.-- (Озіегг. Акад. М/із5. РНіїо8.-Нізі. КІ. 5ійгипр5бег.; В 228, АН. 4).

137. Уауз /. Каузіагій Пгуаї5Коріароїузкі тіза! 5 БібІїоргаїзКіт орізіта 5мій Пгуаї5Коріарої!у|зКіпй тізаїа.-- Даргер, 1948.-- 171 5.-- (Оеіа Лиробі. акай. 2папозії і итіеіпо5ії; Кп. 38).

138. Уабіса /. Зіомапзка ІШйигоїв поуб озуУвІепа Кііеузкуті Пзу.-- З5Іоуо а 5Іоуе5позі, 1940, гоб, 6, 6.2, 5.65--77. Я

139. Уабіса /. Зіоуап5Ка Ійшгріеє зу. Реїйга.-- Вугапіїпозіа- уіса, 1939/1946, гос. 8, 5. 1--54.

140. Уаогіпек У. Ргедсугіїотеїоде|5ке тізіе па Уеїке Могаує.-- ЗЇауїа, 1963, гоб. 32, 5е5. 4, 5. 465--480.

141. Уебегка В. МеїкотогаузКка Ійеганига у ргетузіоузкусі Се- спасп.-- ТЬ., 5е5. 3, 5. 398--416.

142. Уіабзек 7. 5(агозіомеп5ка тодїйБа га міазі (Кі). 4 Ь 8-- 13), ісії роебїка, 56етапіїска 5ігикійга а ріеКкіай.-- п: Раїіаєеозіоуепіса: 9Б. оддбі, згоупдуасі 5Ііоуап5Ке |агуКоубду 051. іа. а їй. С5АУ. Ргаба, 1971, 5. 125--141.

143. Уопагак МИ. .АНКігспеп5іамізсне Сгаттабік.-- 2.Аиії!.-- Вегіїп, 1912.-- 656 5.

144. Уопагак У. Кігспепзіамізспе Сігезіотаніе.-- СбНйіпреп: УапдегНоскК еї Виргесії, 1910.-- 232 5.

101

145. Уопагак У. О рймодфи Кі|еузкусі Нзій а Рга25кусп гІіотКі а о ропетізтесП у 8іаг5ісп сігкеупе5Їоуапз5кусп ратаїкасі уйбес.-- Ргаба, 1904.-- 115 з., 5 Йої.

І45а. Угапа 4. Кіїеузкі Пзіоумі пізи ГаізійКаї.-- 5Іауіа, 1981, гоб. 50, 5е5. 3--4, 5. 322--326.

146. еіпрагі М. Се5Козіоуеп5Ку їур сігкеупе| 5Іоуапбіпу: епо ратіаїку а мугпат.-- Вгаіізіауа: 5АУЮ, 1949.-- 134 5.

147. Меіпрагі М. Техіу Ке 5іидій іагука а різетпісіуї 5їаго- 5Іоуепз5Кепо.-- 2-Ппе гемід. ууд./Моує ирг. ). Киг2.-- РгаНна, 1949.-- 237 8.

148. Ларіфа ЕК. Газ 5Іауізспе а!5 Мізвіоп5зргасне (Іїприа диагіа) ипд даз АЙКігспепзіауізспе аїз5 Пприа Шигріса іт 9.-- 10. Бай: (Еіпе Еіпійнгипє іп діе Ргобіетайїк дез5 АНКігспепзіауізспеп аїз Іенг- ицпа Ійигеіезргаспе).- І: 5іидіа раїаео5іоуепіса. Ргапа: Асадетіа, 1971; 5. 401--416.

149. Дадіба Е. РДег Нізіогізспе У ткКгеїз дег Кіеуег ЗаКгатепіаг- ігаєтепіе.-- 5Їомо, 1964, Бг. 14, 5. 59--77.

ДОДАТКИ

КИРИЛИЧНА ТРАНСЛІТЕРАЦІЯ КИЇВСЬКИХ ГЛАГОЛИЧНИХ ЛИСТКІВ ТА

ЛАТИНСЬКИЙ ВІДПОВІДНИК СЛОВ'ЯНСЬКОГО ТЕКСТУ | ІЗ

ПАДУАНСЬКОГО КОДЕКСУ

0. ЗТАВОЗІОУКМЗКЕ ТЕХТУ СЕЗКЕНО

РОУОрГ.

183. КУЗБУЗКЕ ІІ8ТУ.

(Ро У. Уакібомі, Сіадоїйїіса, Уїйей 1890, в Іасіпькош ріейобом рагаїсіпе уудаї Є. МобіБегу, ПП пеззаїе фіароїнісо ді Кіем/ (бес. ТХ) еф і вио ргото- чфро Вошапо бе! 5ес. УІ--УП. Акці дейа Ропіїбсіа Ассадешіа гошапа ді агсбеоїоріа (вегіе ПІ). Метогіе. Уоїште ПІ. Віт 1928, віг. 207--320,

їехі па віт. 310--317.)!

бі В НЕ ДЕНЬ КЛІЄНТА

1.

Би їже нано акта огріаджцж Блажевнаго каймента мж-

ченіка тковго | папвежа

честьрЖ кесвліші: поді-

зь мідостікьі - да вгоже

ЧЕСТЬ ЧАСТІ - сіло

суко мжченик вго наслікдоує-

мтс: ГМК: НАД'Ь ОПЛАТАМК

Роканйія Гі прінвєсвитьнья скаті - у Хходатавжцю Блаженоумоу климентоу маченнкоу тковмоу - сйми най отит гркук сккраностиі нашугь очісті : ГМЕ :

прЕкфацн"к : до кічаниї вже

3.

Чкетендго канмента зако- ньніка | мжченіка чесі чьстьаце "Же осутьйже к'н-

1 У оівки МобіІБегроує і хде Буїу уурийієпу ,ріїйесру" ню, кісті ве уувікута)! па ватобійзвсе па забдаїКи віоуа. Рео вішдішт падвддкоуусі хпа- сек Ку;.Ї. їє пише ріїбЬ5ідегі ке впіпаїкйш уе ууддйпі Уарібоуй а МобіБегроуй.

104

СОРЕХ РАРОУАХОЗ р 47.

УШІ. Каї. Дес.

Запсій Сіетепіїз Рарає.

1. Деиз димі поз аппиа Беаїі Сіешепіїв тагіутія їші аї сис ропіібісів воїеппітате Іаєтібісав, сопседе ргорійив, пі сиіця па- таїйіа соїйшив пігіціеш ацо- дме раввіопів ітігетит, рег

дотіпит.

Зирег офіаїат.

2. Мипега дотіпе офбіаїа вапс- чібіса, ей іпсегседепіе Беаїо Сіешепте шагіуте їшо рег Баес поз а рессаїогиш повігогит тасиїв ешипда, рег Фоті-

пит.

3. 00 аєсіегпе Деиз. Уепе- гапда Сіетепіїв взасегдогбів сії

пагіугів воїешіа геситтеп-

105

ті влаженоїмоу апосто-

лоу тковмоу пбтроу- ки, Ї-

нокості подроугь- кт, Нсло- Ї. 25 кікді оученікь " кт ЧЕСТІ НА-

мікстьнікь - кс моченні на-

сакдьнікь: умь гм нашмь:

по висЖАк:

4. Тікавов скнатаго | прікдра- Гані куаєв напльнені Ек- лнтИЖ просім'ь Гі БЖЕ нашь: да вже мнлостікаї овці- ник носімь - рікснотівьна надЖжшвниї овьмемт: гм"

ко т'ьЗє ДАНЬ феліцт'вн:

5. Подівь нім" просім'ь. Тьа кксвмогий вже - влажентн- Ж раді мжченіцьх тковка фвліціт Й к'ьКоупанЖтьк моантЕЖ : | тоБЖЯв раді зашчіті най: ГмьЕ: НД" 9ПА

6. На слоужевтн людні ток мнаостньк прізьрі'1... св ний честььЖ скат ну чЕ- стіл": сьткорі ний радо- стен ка єкчБнЕмь жикот()

106

ев, дмі бегі шегиії Ьеаїі Реїгі іп регертіпайіопе сотевз, іп сопіевзіопе дізсіриійв, їп Бо- поге зиссезвог, іп раззіопе

веситог, рег СЬгівзіцш.

Ад сотрієпдит.

Р

Согрогів засгі еї ргебіові зап- вмівів герієті Ньашіпе диає- затиз дошіпе Децзя позіег, ці дмод ріа Фдецоїіопе дегітиз, сегта гедешріїопе саріатиз,

рег.

Кодет діе паї. запсгає Кейсіїанія уіа Єаіатіа.

5. Ргаєзіа дмаєвитив оппі- роїепв Децвя, ці Беаїаєе Кеїісі- таїв шагіугів їмає зоіегапіа гесепзепіез, шегіїіз ірзіця рго-

терашиг еї ргесіриз, рег.

Зирег обіаїат.

6. Доїа рориії ші дошіпе рго- рібатив іптепде, еї дпогиш поз ігібиів воїешпіа сеїебта- ге, Гас кацдеге вайтаріїв, рег.

107

бо по вАсЖдк І

17. Ссьм'Крьно ТьА МолЙмМт ЕКСв- мог Бже- молиткамі скьа- тануть тко ть: і тан сам БАДІ- і дари ТК ЕЬСвАІ клоний - і крікалльх наше кт правьдж поставі Гм |:

меш на вкСьА Дені вЬ

сєго акта бкІДЖЦІк 7

8. Бь же ткарь скдьк кв- льмі помідока - | по гГнк- КК сковмь - НЗКОЛІ к- плититі сьа сьпісвнні ра- Ді чаок'Еческа - | к"ьсуо- тіЖкь нім оуткрьді срь- дьці ніші - | мнаостньк тковик просккті ньй: ГА:

над плат мк 7 9. Бліз нісь БЖДІ Гі прбсі- мь тьа - | моліткж нашж оусльнші » да суп'ьканйв (вь)ньмемь ДКАВ ско м: ук люк дари сь т6- БК пріносім'ь: ГАМ /-

ї. 3: прЕфацит : вКчаНго! ЄЖе:

10. Нєквсьскийьа ткфьА сіли просім'ь у молімМ тк " Да сь

108

7.

10.

Ад сотріепдцт.

Зирріісезв їе годашив ошпі- ротепв Децв, иі іоіегиепіепіі- Ьизв вапсіїв ців, єє їша іп по- Ьів допа шиїсіріїсев ей їет-

рога повіга дівропаз, рег.

Іпсірішпі огаїопез сойіі-

Чіапає Стедогії рарає.

ДОвив адмі сгеаїигає їшає ші- вегегі ройив еНрів амаш іга- всі, согдів повігі ійбїгша соп- відета, єї має пов ртатіа ріеїа- тів іпіивіта, рег.

Зпрег обіаїат.

Адевіо побів дпаєвишив до- тіпе, єї ргесев повігаз Бері- спив ехацді, ці дцой біисіа поп Ббабеї шегігогиш, ріаса- чопів оббіпеаї Бовііатит, рег.

СР аєіегпе Оеив. Маїевіа- теш їцаш вирріісіїег Фергесап-

109

кЙШЕНЇМІ ТЕОЇМІ- До- стоїнтн СЖткоріші н'ьй: | єкчанак те9к їьже жкеада- вм поддсь нім мілості- вьно: уМь гмь нашімь - мА

по висЖАк

11. Пордсм'ь тьа Гі дазь німи: ДА скйлт і ТЕО КРСЖДт прівмлькце дбстоїні ЕЖ- дем'т очішчениї тковго: | вкра твої кт нісь да кк- здріствть: Ма нашімь Нем

м те 5. 5 тотьзє

12. Просім'ь ть кксвмогбі ЕК- чан) БЖ - прізьрі на мо- ЛІТЕЖ НашЖж - ї КьНж- трьнкк наші очісті: Кжв ний соушьатт гру й наші- мі: ДА млості тков- іж 1зБакі нти: ГМь наші

над плата :

Р. 3" 13. бьії1 прінось прінвсвніф) твЕк Гі просімиь ти примі: 1- же всі Благословестіль на стпасвнйв наше: ГМь наші:

1 Тоїо віоуо пепі па впіпіки іазай мідіеївє.

110

11.

12.

13

1е8, ші ореші їшаш реїепіїфив Чіспапіег ітрепдааз, еї Феві- ЧФегапііїбив Бепірпив їгібиав

ргобиішга, рег Сргівішш:

Ад сотріепдйт.

Ргаєвіа диасвишив ЧФотіпе, ці, вапсіа ма поз ехріепі, дієповдие вешрег виі регсер-

йопе регіїсіапі, рег.

Пет аПа тіяза.

Оинаєзишив отапіроїепя

Деив, ргесев повітав геврісе, еї їмає вирег пов шізсега ріеїачів ітрепде, ці дмі ех повіга сира абїідітиг, ех їма рієїаїе

півегісогдіїег ПБегешиг, рег.

Зирег обіагат.

Новіїаз дотіпе диаєвитив зивсіре ріасаїив обіаїав, диає 1е запсіібісапдо побіз регіб-

сіапбит взаїшіагев, рег дотіпишм.

111

прЕкфацн : до кічьн вже:

14. Да ськ тєвв дрьжім и 1 мІло-

15

в 4 меш «В о томЕзє :

сті тковід просім'ь : прі- звали нин бсі ГІ- да непра- Бі НН і очІСТІ: Нв ніші-

ук дДБАЖ раді нь окїкта тко- вго раді їже бсі обкКцілк нім: да в 8можем' т доу- шКмі | ТкКАЄСЯТН | М'ЬНСЛль- мі нішімі: пріа тн 8а4по- ВЕД тком: же всі поси- даль кт нам: Х Ме Гмь на- шімь- Їмьжв квлічь : -

(по) кьсждк

(С)вьатя) ткдї кьсждь

Гі їже бсм'ь КЬЗБАЛІ мо- ЛІМА ТА» да очІСТИть (нен ос)ть грЕук наші в: 1 (ка не)ввсьсції) люБб'ькі (прикв)дєтиь нин: ть наш:

16. Просім'ь тьА кьсвмогб

БЖ да Ккожв беом'ь скр ьвьні ГрЖукн нашім: мидлость-

іжо тковьк от кьаскуь Зь- Ані нашу ь очісті ний:

гмь о над ОПЛДТ'ЬАК:

112

14.

15.

16.

ОР аєієгпе Деиз. 01 амі 1е аисіоге вифвівіітиця, 1е Фівгреп- вапте дігідашиг, поп повігів вепвібив геїйпаматит, вед ай їма гедисії ветрег ігатіїет мегітатів Баєс з мдеатив ехег- сеге амає ргаєсірів, ці розві- шиз допа регсіреге дмає рго-

тів, рег СЬгівіит.

Ай сопріепдит.

Запсіа їма пов Фотіпе диае- вишив еї а рессабів ехиапі, ес саєісвіів піїає ціроге соп-

бігшепі, рег.

Пет аПа.

Ргаєзіа диаєвитив оппіро- їепв Деце, ці димі рго повігів ехсеввібив іпсеввантег аіїві- тиг, їшає рієїатів ід охапіриз

рготесііопе сопзоїетиг, рег.

113

17. Понмі ГІ просім'ь тьк прн- нось сф - прінвсвнії твЕк: набаклениї раді члокк- чьска - | сьдраків нім'ь дізь - | доушьх наши і тік- лвса очнсті " 4 молітк(Ж)1 нашж примі 1» ГМЬ: пок

до кЕчьні Же :-

18. Тан всі жнкоть нішь Гі о- ти некантії Бо Кк Бент(Нв) саткоріль нин всі - | ст-?2 пддльших кльскр'ісі паклан-

ДА нами нв достоїть твек сьгрішаті: ткок же (сж-) ть АСК неєвсьскаї (І з)в- мльскак Гі- да тан (сам'ь) от грЕук наші н(зБакн) нан: ума Гмь

Ст по киСЖдк І

19. (Дудзь нім": вьсвмогбії вже - да Жкоже нн всі некєсьскь" піц насьнтіЛ: тако86 же | жнкотт нішь сіло їж тковьк ОуТЕрьадІ: Гмь:

| ж педокопбепо. - - 8 Копес ібдКи (ро т) рогийею.

114

Зирег обіаїат.

17. Зивсіре диаєвишив Фошіпе Бовііаш гедепаріїопів Биша- пає ей заЇаїеті побів шепіів

еї согрогів орегаге ріасаїиз,

рет.

18. ОД аеїегпе Деицз. Тиит езі епі опе дмо ціцітив чміа Їїсе? рессайі циїпеге па- їшга позіга ційіаїа вії, (ші іа- шеп езі орегів, ці а іеггепа сепегаїі ад саєіевііа гепазса-

тиг, рег СЬгізіиш.

Ад сотріепдит.

19. Да диаєвишив отпіротепя Деивз, ці шувіегіогишт цігіціє ваціаті ціїа позіга бігшетиг, рег.

меш г: 9 тома

20. (Цуксаристків нашемк гі МІ- лостььЖ тковьк прізьрі: | нв от'ьДізь нашего тоу- зім'ь - | не оБраті наст ка плани народом'ь пога- ньсктим ть: ба раді ГІ на- швго - іже цісаріт"ь сь сть- цємь | ст скатьнмь

надгь Зплаткмк:

21. (Тукоїк циркьнак ткредк за-

(шучті нн І ькже бсі оБразтмь скоїмь супо- ДоБІЛЖ - Же НН ЧаСтіІ- (м) на кБальстко ніше - то- (гуо раді всі нам кіКчь- (нуов ок'кцікннв принесла ;- (гмль) нашмь /-

р 5 прЕф(ацитє д..)

22. Да Екьнжв сЖтиь ткома сі: слоужекан кьжлюкавний- МА" ТАКьНЖе М'ЬНСЛЬМІ ско- їмІ нн ткорімиь - 4 ТИ сам" ГІ присно н'кн прівмлі: да кь8можемт пракьадь- нак ткоїк наслКдокаті -

і оть нвпрікзнінЖ дкАк очістнтІ сьд: УМь ГМа Ннаш- ме: їмаже квлічьстко /.

116

20.

21.

22.

Пет аа тізза.

Нере повігав дотіпе ргорі- їв цоїипіатев, пі пес ргоргіїв іпіднікгачібив ішріїсептиг, пес вибдаптіиг аїепіз, рег Фоті-:

пит.

Зирег обіаїат.

Тиа взасгашепіа поз Деи5 сігсишіерапі ей геїогшепі, 8і- тичне побіз іешрогаїе гете- Фіит сопіегапі еї аевегпит, рег дошіпиш.

ОД аєїегпе Децв. 0: дміа

їмі е8і орегів, ві дод (іі ріа- сіїшш еві аці соріїешив айі ара- тив, га пофбів ветрег ей іптейі- депадї дме гесіа випі сі ехве- дмепді сгірпнав Касаїкаїеш. Рег Сьгівтиш. (Со. 5. баї!. 348,

п. 1536.)

117

23.

Ж

24.

б. 5У

25.

26.

по виСЖАк:

Ткоїк скіатаї кьсвмогіі

Бжє.- Кже св ний прівмлвмь : на раздрішевнив - | на очничв- нйв німть вЕЖджЖ: 4 тин са- м помоцььж тковик ЕкК- чено зашчіті нин: ГМ(Ь)-

б. | мі тьшбК од 9 томьзе

Просім'ь ТьА Гі ЕВЗДКІ-

гні срюдаца ніші кь тб о- ти звмальскинумь похоті)

да кьзможеми уотіті (нв)- кесьскиьнмь ТЕО

(над. оплатукаь.

Бканже даукн їмам'ь - покдь током сЖжть- | просім'к

та примі мо» да 1 НН к8мо- жемт вх кьжАюБАвнніІ Тко- вми: гль нашІмЕ: пр'Ефа- ЦИЖ " ДО їчьній бже 3

З'ьлока наші нє ктркені сь кт ність - нь НнадокКшеннв кЕчь-

нов прісно нім. вЖдіІ - її нашего раді: Тть Бо нт са-

Мт ОТ ТЬМЕНЖНу отьке-

118

А4 сотріепдит.

23. Тиа вапсіа побів опапіро-

24

25

26

їепв Дейв диає вишрвішив: еї іоЧиЇївепііат ргаебеапі, еї аахійшо регреїшає деїепвіо-

пів ітрепадапі, рег.

Аа тізба.

Егіре диаєватив доштіпе ад 1е согда повіга, ці а іеггепів сирідітанібив іп сасіезтіа деві-

Фегіа ігапзеашив, рег.

Зирег обіаїат.

Їй їшо сопвресіц Фошіпе дмаєвитив таЇа повіга зіпі типега: дає еї ріасаге іе цаісапі, еї пов (їі ріасеге рег-

Нісіапі, рег.

ОР аєтегое Деце. 01 поп

ір побів позіга шайба, зей ірдиїсепііає їмає ргаемепіаї вешрег аЖесіив, диі поз а похіїв цоїиріаїібив іпдезіпел-

119

дв: і очісті - ( закавпев :- | Достоїно нзБакі: умь їмь нашнмь :- ПО век і

21. (Буьсждьнак молітка наш" оуткрьді нЖН Гі вкКЧАННМІ ткоїмі: | подав нам сь- пасвнинв тков: ГМь нашімь /-

(мк)шік -Є: 9 томьзє

28. (Ти)н гі отьмі нин ость АЖкКАкь- (ст)ка нашего: | ТКЕОвиЖ МІЛо- (ст)ньк ократи нин на прабьдж (ткоїм): ГМа нашімь ;:

є бо над бплаткАк 1

29. Прінвсентф тєкї ГІ сьі дарь їже тин всі даль 1 Ссьтко- рілль - ціуккиакв раді тков- Жт- | жікотаА | прістаклв- ни нашего раді: | ськкстоу- вм'ь нтй - Жко кальстко 6в- сть то жнкота к'чанаго: ль: прЕфацибє . до

єїчанті БЖ ;- 30. ШМолімь ст Нсоу Уду сьнноу

тковмоу Гі нашемоу - да МІЛОСТЬхЖ скОвьЖ зашчі

120

27.

28.

29.

30.

їег ехредіат, єї а шипдапів сіадібиз Фірпаптег егіріаї, рег

Сьтівсши дошіпита повігит.

Ай сотріепдайт.

Сосідіапіз дошіпе дцаєви- пив шипега взасгатепії: рег- реїиає пофбів ігібиав заїЇмйіів

апршепішт, рег.

Пет аНа.

Ти дотіпе вешрег а побів ошпет гептоце ргаціате, еі ад їмаш пов ргорійіцв сопиег-

їе іивішат, рег.

Зирег обіагат.

ОЯегішив цшЬі дошіпе шти- пега диає Федівії, пі сгеаїіо- пів єпає сігса шогтаїнаїст повігата севіїйсеріиг апхій шт еє тетедіши побів ішшогіаї)-

татів орегепіиг, рег дошіпиш.

ОД ассегпе Деизе. Ргесап- гев ці Ісвив СЬгхівшшв Див ішив

дошіпив повіег вца поз рта-

121

ТітТь нин і ськасвт и: 58 ж нвгожв Бо мідлості Нв кь- зможем' ничьсоЖжв сьтко- рт: тімьже самого

вго раді дартн 1 мілость прівмлвмт | кт ЛЮБ'ькІ жневм' : умь ГАМ нашім (м -)

по век

31. Блежда тковго Гі насин- цені просімиь. ть: от к(А-)

Є, бу сук протикьаціу ть сьа на- м сьпасі ньН: ГМА наші /-

меш о лжченіцівХь 7

32. Мжченіка ткоут ГІ чь- сті чАстьаці молімь ти просьацв : да Ккожв мм бсі слакокк тковьж неБвсьскоо- ьо суткредідль: таковв же | НИЙ міЛостіьЖ тковьк прімі мк; НАД'К ОПЛАТАЬ:

33. Прінось гі прінвсвнкї тбЕк

маченік Я скватяну к ра- діопримі: | моліткамІ

у | запокКДьмІ ткої-

мі пріспКі нім. помоць ткож їмь: ПО К'ЕСЖЛК І

122

а ргоїераї ей сопвегицеї, еї дміа віпе ірво пібії гесіе цаїе- тив еїісеге ірвійв ветрег ши- пеге саріатив, ші (іі ріасете роввішив, рег дет шаїіевіа-

тет.

Ад сотріепдит.

31. Опов саєїЇевсі дотіпе аїі- штепіо вабіавії, ргаєзіа диаєви- шив аб ошпі адиегвііаїе си-

водіав, рег.

Па цісійа рішгітогит запсіогит,

32. Магсугат їшогаш Фотіпе Ш, пататіа ргаєеццієв виррії- сев 1е горашив, ці дмов саєіе- вії рЇогіа вифіймавії, їмів соп- седе адевве Бдейив, рег.

Зирег офіаа.

33. Засгібсішш Фотміпе дмод

рго вапсіів шагтугірив і. ргаєпепії повіга Фепобіо еогиш пегіїів побів апреаї їе Фо-

папіє вийтавіит, рег.

123

34. Очисті н'єн ГІ просіми, ТА неквсьскійу ь ткСу т ра- ді запокк дб: і суткре- ді ний да слакімть ть прік- Дль скит АЙйМІ ТКоїмІ моліткамі нашімі :

Гмь нашімь /-

ї ст Я льш 9 вьСкуь НЕБєСьСкЬ Х СЬЛАХЬ С Помалімиь? ськ 7.

35. Би їжв ний моліткин раді Блаженні ЕЦІА | прісно- деки марійа: 5 слажевнти- Кт раді анібвай ткоїуь - І кьсбук неквсьскианут сіла- Хі: у апостол'ь - | мжчв- нікь - | прЕподовьнийуь -

і чістайу в дДЖЕФо і єьсвкуь скиктайуь ткоїь молі-

ткамі - прісно ний кЗке-

селіл'ь бсі: просім'ь ть

гі- да ЖКкожв ний частімь

часті суть? на БьсьХ ДАНІ милостаьк ткоєк даЗь

нім" прйсно наслаїЖдокаті - неквсьскань тЕдвьА сйлтн ;

біль напмь: НАД, ЗПЛАТМЬ)

15іс.-- ? Так у ккре шізіо помсанмь си. -- ? У. Уопігак, О рйуоди Кі)сувкусі Їзій а Ргаїзкусь зсіотікй 15, ве Ффотпіудй, фе 010 віоуо іїеба гоздеїні па сі а їь, а зоцдї, йе сі |е аКиз. рішг. їст., ухіаНнціісі ве К ріедспійтейсіти аКизабіуи чьсті.

124

Ад соттипіопет.

34. Ригібсе: пов Фотіпе диає- вишив еї дішіпі регсербіїо ва- сгашепіі ей ріогіова вапсіо-

гиш їшогиш огабіо, рег.

(Засгашетагіо ді Киїда, е4. Вісітег.)

Мізза собідіапа Фе запсіїз.

35. Юеив адмі пов Ьеаїає Ма- тіає вешрег мігріпів ев Беаїо- ги саєіевіїши мігішішт еї вапстогит раїгіатсбагит, рго- рбетагио, аровіоїогиш, шагту- хи, сопіевзогиш еї цігоіпиш аїаае опипішт вішиї взапсіогит сопіїпиа Іасбібсав сопитето- тайопе, ргезіа дмаєвишив, мі дмов соїідіапо цпепегашиг об- йсіо ебіаш ріає сопиегвабіопів

ведцашиг ехетріо, рег.

36. Дарт сь принвсвньн твкї ГІ касу скьат ану неквсь- скжну п сій раді: у кас у свватануь - тком'ь рад(і)

Є. Т" | пракьдьніНнут раді: вж- ді твЕк кт укдаж а нам моліткамі шу достоі- нов отьпааті: ГМь нашімь -

по веЖАк І

Просім'ь ть Го дазь нам

37 моліткамі КЕАСскКу т некв- сьскйїну ль сйлау ть 1 1 кьсвук скиатанук ткоуи о: с дкль усьо раді прака данину : ка- сждльми сімь ЕА8БАТН- ме - очісті сридДЕці наш от гру нашу: ГАМ на:

моантва "Б:

38. С-мткорі ньй її вже причьа-

стьнИй сват ЕЦІ і пон- снодкек марні: | достої- нин сват Ану анівлй 1 (вулажентну т апостол - МА- (чвунікЖ - | прЕподовантинум (г чуютьнув джек - | кьс(К-) (у сувватьнух ткоїгь: мо- (ануткамі їуь зашчіті

нти

їі біс.

126

36. Мипега (їі дотіпе повіге Фецобіопів обегітив, дме еї рго опапіцт вапсіогит ішо- ушо Обі віпі ртаїа Бопоге еї побіз ваЇїшіагіа іє тізегапіе

геддаптиг, рег.

37

Ргаєвіа побів диаєвитив до-

тіпе іпіегседепіїрив опапійт запстогиш їмогип тегібів, ці чие оге сопіїпрітив, риго сог-

Че саріашив, рег.

АЦа.

38. Еас поз фотіпе Деиз вапстає Магіає вештрег цігріпів вирвідіїв аїтоЙ еї ріогіова Ьеатагшиа опапішш саєіевіїш цігіміитш ег вапстогиш раїгіагсратит, ргорбеїагит, аровіоїогиш, шагіугит, сопіеввогим, мігрідшо еї ошлішт вітиї ргоїесііопе дебепаді, пі дит еогит рагіїег согідіе соште- птогайопет аріштив, еогит рагіїег соїідіє

а отпіфбив адиетвіз рготератиг оїбсіо, рег.

127

19. РЕВУА 5ТВАХКА КУ)ЕУ85КЯСН І1І5ТО.

Ро ргуб офійбпа Уаїт. Зацібет у Кпіхе Сіадоїтіса, У«Мей 1890, па віг.56--57. (Міз М. Хеіпдагі, Ніабоіві в Пвгу УкЇейоі в, Сазорів рго тофдегиі Єйоіобії 24, 1938, віг. 105-129, 233-245; обівіс ргуб вігапу іє па зіг, 240.)

Ерійооіа ву. Рачіа К Вішапйш, Кар. ХІПІ. 11--14, ХТУ. 1--4.

ХІН. 11. Брати, нанні влиже (ні стіїсн)|нв - ан вгда кїкрокауом' 12. но(ціь сусп'к)| а дент привлижи са - отькук- (змь)| суко діла твм'ьнаї - н облжцік(мль сл)| вл орлжнв свктоу - 13. Жко вт дни к(йгос)|кразтно уоднм не КкоЗ-- логр(а -- У|нимні- нпьжнхстєнми - налюко(дікнн)| ми - нетоу- додінними - и рькен(ннмн)| и закнстьми - 14. ни облкцітв са (ме нУсірм'ь - н палети сугоднк нев ткор(нтв к)|м по- Ххоти. ХІМ. 1. нанвмагаїкціаго же к(їроїж) | привмлітев - нев кт сжминкниі п(ом'нУшавними - 2. ок. ко ккроувтиь Жстін кса)| а нанвмагажми звлив да їсть - 3. К(дьн н)|в Ждж- цшаго да нв осжжда(втиь), да нев оу(карк) | вт: нонв Кдлн Кджцюаго да нев о(сжжд) єть - Би Бо н приять - 4. тн като (вен осжждажн (стоуждего раба: ско(в мої) | Гоу: стонтиь лно падетт - станв(тть же) | снавнь Бо Г постакнтин н:

Ла іт пдвіедціє тодійфа тагідпека: іСтбн мари: помом (сА). Заційти Гн рав'кн скод. мнул)|н'ьнмн запок'Кдми - н опіка)

жува кл застжпавнив - кл(ажеунін марин, н сти ксбупь с(оупосУтать нашнугь стткори н(тн вв)с печали - Га радн нашего -

з Рогисфба тівіо козьлогласоканнимн н нграннюмь.

СЛОВОПОКАЖЧИК

КИРИЛИЧНОЇ ТРАНСЛІТЕРАЦІЇ КИЇВСЬКИХ ГЛАГОЛИЧНИХ ЛИСТКІВ

А. Шавх

отпійт уегрогит, диає іп Кі)єдепаїбиз Їгадтпепіів іпуепіцпіиг, пла ситі 8ідпіз5 ассепіит ебкЇопдав зуйаїаз іпдісапіїїців, отізва їапішт ітібабіопе врігіціз дтаесі. Ір едійопе, диае Набеї ацсіогет Уадів, оссигтипі диаедаті Їеуіога шепда, е. д. обацвнйв П 8--9 рго обвубннф; оусльнші ПЬ 21 рго ОУСЛЬНШІ: НАШІ ШЬ 14 рго нашім; дазь ІУ 12 рго ДАЗЬ ес. Сб ер сіхь УП 15. рго сі їх5.

аа ето

АХ

а ТУ 13, У 5, 16; УП 2.

амкель єеп. рі. УП 6; УПЬ 18 (уіде р. 23).

дпбстолоу дав. віпе. То 20--21; апостолів беп. рі. УП 8; УПЬ 19 (у. р. 23).

бальстко УЇ 7; на бальстко ТУ 21 (р. 16).

вєзь: беж негоже УІ 14--15.

БлагосЛлокеСтнтн: | БлАгОСлОкеСтІлЬ ШЬ 3.

слджень: Блажемаго реп. 8іп. Є. ш. І Ь3; влаженоумоу даї. 88. Є. о. Т 12; клаженоїцоу ід. ТБ 20; клажєнтий деп. зр. є. Ї. П 13- 14; влаженьйій ід. МІ. 4; влд-

130

жєньйхь деп. рі. УП 5-6; блаженьнхь ід. УПЬ 19 (у. р. 21--29).

вмзь ПО 19.

бо ГУ 17; УБ 11; УЇ 15.

богороднух: вуї деп. 59. УП, 4; ву дав. зр. УП 16 (у. р. 18, 19, 22). -

богв: вь ІБ 2; Пь 10; УП 3; вже у0с. 88. ТБ 16; ПТ, 13; ПЬ 3; Пі, 18; 1ШЬ 5; ІУ 3, 15; ТУ 2; У14; УЬ7; УІ 10; УПЬ 15.

втітн: бь5нті ІБ 19--20; вкдемь 1. рі. ргаез. ШІ 12--13 (р.20); ітрег. 88. 9. р. виді ПЬ 5; Бад: ПЬ 10, 19; Ур 10: УПЬ 1-2; 3. р. рі. вадж У 16; уіде ев єсмь.

ватиє: сьнт(нє) асс. 86. ГУ. 17.

вємть.... ШЬ 17.

вємуьстко У 1.

вєльмі ПЬ 10--11.

кесєлити: кесєліші 2. р. 8р. ргає8. ЇЬ 5 (у. р. 10).

вовив ПЬ 6.

кь сиш асс.: І 1: П 11: ПЬ 6 (ьіз), 23; ІУ 17; ТУр 12; УБ 8; УПЬ 2; сип Їос.: 1 21,92; П 1, 2, 99; ПІ 14; Уь 5; УЇ 19.

кіжлюблємнє: ввжлюблємні Їос. 86. У 5.

ЕЬЖЛЮБЛЄНЬ: ЕБЖАЛЮБАЄНЬЙХ ПОТ. рі. я. 8 У 8-4.

казкєсєлити: ювзкєсємль УП 12-- 18.

крздкнгияти: вЕЗДБІГНІ 2. 58. ішарег. У 20--21.

кіздрасти: каздредтєть 3. р. 5б. ргаєз. ПІ 14-15 (у. р. 26).

кьзмошти: козможемт 1. рі. ргаєз. Шь 12; У 7,23; УьЬ4--5; УІ 15--16.

кізати: квзам ПІБ 20; єкзитьниь іпзіг. 86. 6. т. УПЬ 11--19.

жвкоупьнь: квкоупьнаіх асс 85. 8. їі П 15.

кілитнє: деп. 87. кьлитик ПП 6-- Т (р. 12).

канати: (кв)ньцомь 1. рі. ргаєз. ПЬ 22 (у. р. 10, 29).

кьнхтрьнь: квихтрьнкв асс. рі. 5. п. ПІ 19-90.

дьплітит ніокьолотиті са ПЬ 12-- 13.

кьросинтн: ккресні 2. є. ітрег: у 8.

131

кьсєлити: всем 2. 88. ітрег. ПЬ 5.

вьскреситн: кьскрес 2. 882. ітрег. ТУ 19.

кьсхотктн: вТрсхотФЕВ ПЬ 14--15.

вьсядь пот. 56 ЇПЬ 19; асс. 85. ПІ 11; вьсжда деп. 8;. УІ 22; вьсяді Їос. 3. П 4: ПЬЇІ; ПІ 9; ШІ 18; ТУЬ І; У 19; УБ 15; УІ 21; УТ 16; УПЬ 5; кьсядьмь іп5(т. 88. УПЬ 10--11.

ввсядьнЬ: ї У 16.

вишьнь: ввншьнумі іп5іг. рі. ПІ 4 (у. р. 14, 29).

вьсємоги: 5етеї вЕєємогьйо (удс. за. 8. т.) ПШ 13; вісємогьі ПЬ 2--3; ргаввегеа 5етрег вьєє- могьі ПІ 17; ІУ 2; ІУь 2; У 13 (у. р. 14, 16). ну

вьсь: вьсего деп. 85. 5. п. По 8--9; вьсє пот. рі. б. п. ТУ 99: вьсікхь УП 1. 7, 21; УПЬ 8; вьсвхь (сито в) УЇЇ 10; вьсахь (віпе асс.) ТУ 5, У 23- УТЬ ІСУПЬ 7.91--29; кьєзвхь УП 99--23 (сопі еркьєвхь УЇІ 10) вісш асс. рі. р. що. ПЬ 8; вьси 14. УП 15 (у. р. 16, 22).

вра пот. 88. ПІ 14 (у. р. 11.)

жауьнь: вєтьньі У0с. 88. 6. т. ЦП) 16; МІ 1, 17-18; ТУ 15; У Т7; УТ 10; вахьн....ШЬ 5; ккуьнаго реп. 88. Я. п. УЇ 8; ккуьнімь Іос. 858. 8. т. П 22; ктуьноє по. 87. 8. п. УБ 9-- 10; асс. ТУ 22--23; ввтьно іпзіг. 80. 5. Її. У 17--18; екхь- нах асс. рі. р. п. ПІ б; єкуь-

вбсхдьнак пот. 88. Є

манші іпзіг. рі. 5. о. УБ 17 (у. р. 14).

г

гивек: гизєх Їос. 34. ПЬ 11--19.

господь: гі уос. 1 10; ПТ; ПЬ 19; ПІ10; ШЬ 72,8, 20; ТУ 8, 16, 23; ТУЬ 8, 18; У 6,20; Ур 11, 91; УГ 2, 29; У1Ь 4, 11, 17; УП 14, 20; УПЬ 6, 15; мі реп. 8є. ТУБ 13; У 10, 15; гі аб. зд. ХІ 12; гиь іп- зігиш. 5р. 1 9, 15; П 3, 10, 17; ПЬ 7, 17, 94; ПІ 8, 15, 23; ПІЬ 4, 16, 94; ТУ 7, 14, 25; ТУ 6, 24; У 10, 18; УЬ 6, 15, 19, 94; УІ 9, 20, ХІЬ 2, 10, 16, 23; УП 19; УПЬ 4, 18.

грахь: грахв реп. рі. (5екпрег 5іс) 1 14: ІПЬ22; ТУ 24; УПЬ 13; грахан іозбг. рі. ПІ 21, ТУ 4 (у. р. 29, 28).

4

да: да (са асс. дгамі) ТЬ 6: ПЬ 21; ПІ 3, 11, 22; ШЬ 8; ТУ 20; да (віпе асс.) П 8; ПІ 14; ШЬ 6, 19, 91; ТУ 3, 23; ТУ 3; У 2, 7, 23; УЬ 4; УХІ 12; Уї» 6, 20; УП 14 (у. р. 17).

дарь пог. 898. УП 20 (пош. асс.) УЇ 2; асс. 8). ПЬ 5, 23; дари асс. рі. УЬ 2; У 18.

дати: дізь 2. 8є. ітрег. ТУ 19,

ГУ 2; УП 16; дазь (віпе цес.) .

Ш 10; УПЬ 6; даль УІ 3 (у. р. 6, 10, 21).

до (иваце) 1 16; ШЬД5; ГУ 15; Уь 7; УІ 9.

достомик: дбетбин пом. рі. 5. т. ПІ 19; хбстомьн асс. рі. 8. т. УПЬ 17--18; достоци ід ПІ 4-5; костоїмоє асс. 8Д. б. п. УПЬ 3-4; достоюмо аду. У 14 (у. р. 13, 16).

достомти: достоїть 3. 8Д. ргаєз. ТУ 20.

доьжати: дрькішь 1. рі. ргаєз. ПШЬ 6.

дока: доуш асс. рі. ГУ 19; доу- ши іозіг. рі. ШІЬ 19--13.

дьнь: дьнь асс. 88. ТЇЬ 1; ПІІ; дьм асс. рі. ПЬ 8; дим ід. УП 15.

дака: дзєх сеп. рі. УП 10; УПЬ 21 (у. р. 23).

дало: даль реп. рі. (зегорег в8іс) ПЬ 22: Шь 10; У9; УПЬ?О; (у. р. 23).

Є

єже П 8 (ашод, уїде рад. 24).

єсиь: Єсі 9. 85. ргаев. ПІЬ 3, 8, 11; ГУ 16; ГУЬ 18; У 3; УЇЬ 6; УП 13; єс (зіпе асс.) ЦЬ 15; ТУ 3,99; єсть 3. 8р. ргаев8. УЇ 7--8; єсмь 1. рі. ргаєз. ЦІ» 20; ТУ 3; єйть 3.рі.У 2; єдть ГУ 21--22; Уь 3 (у.р. 10, 26).

Ж же ГУ 21 ТУь 5; УІ 17; УТ 8. жикоть ГУ 16; ТІУБ 5; жикота реп. за УЇ 8; жікота 14. УЇ 5; жи- кот(ї) Їос. 8д. П 22.

жити: жнеємь 1. рі. ргаез. УІ 20. жадатн: жіддємь 1. рі. ргаєз. ПІ 6--7.

132

4

заклєндти: заклепє 3. зр. аог. Уб 13.

законьннкь: законьнйка деп. 52. 1 17--18 (у. р. 26).

заповадь: запожкдьі реп. рі. МІ 19 (у. р. 94); запокаді асс. рі. ШЬ 14--16; заповждьмі іп5іг. рі. УТЬ 14.

зашунтнти: зашуітіть 3. 5є. ргаез. У 8--9; зашиті 2. 8с. ітрег. УПЬ 93; зашуїті ій. П 17; за- шуті ід.ТУЬ (у. р. 10, 16) 17-- 18; У 18.

зємльскь: зємльскав пот. рі. Є. 0. ІУ 99--93; земльсизнхь деп. рі. у 29.

звлова У Ь8.

зт: зтлні реп. рі. ТУ 5--6.

Н сопуапсіїо; всгірівиг с: І 4, 11, 18; ПЬ, 16, 19; ПЬ 4, 5, 6, 11, 14, 16, 20, 23; ПІ 3, 5, 14, 19; ПІ 6, 13 (різ), 22; ГУ 11, 19 (із), 22; ТУ 5, 10, 11, 15; У 15; УЬ 3, 13, 14, 18, 29; У13, 5 (біз), 6, 14, 18, 19; У1Ь 9, 13, 14; УП 4, 5, 6, 8 (біз), 9, 10 (із), 22, УПЬ 1, 8, 9, 16, 17, 18, 20, 21. і ШЬ 9; У 9; У 13; УІЬ 19. і (29) П 19 (уїйе рад. 26). г ТУ 18 (дізбіприі поп роіезі, Уаріс пабеї і, диод уаїде дибіцт езі). н ргопогеп: єго деп. 56. 8. т. Ір 8; УІ 18; імь іпвіг. 8г. Я. т. 1 8; кхь рео. рі. УЇб 14; УП 15; УПЬ 3, 10,23; м асс. рі. 5. т. УБ 4; УІь б.

133

нас: іже пот. 35. р. т. 1Ь 2, 19, ПЬ 10; УП 3; іже ід. ІУЬ 14; іже асс. 86. 5. ш. ШЬ 2--38, 11, 20; УІ 3; вгожє деп. 84. реп. пп. 15 6; негоже їй. УІ 15; їмьжє іпвіг. 86. р. т. ШЬ 17; У 11 (у. р. 22); ікаже реп. рі. ШІ 6; вже поп. рі. є. п, ПІ 20; ід. асо. У 14; шже асс. 88. ц. Ї. ТУБ 18, 20; мже асс. рі. 7, ПІ 15.

нзбакнти: нзбакн 2. 8р. ішпрег. ТУ 94; ізвакі 14. ПІ 23; нзкакі 3. зд. аог. УБ 14,

нзблвлєннє: нзвакленйк реп. 8д. ТУ 10 (у. р. 19).

нзколитн: нзкомі 3.8р. аог. ПЬ 12.

нздрвшеннє пот. 85. УБ 9; нздрк- шенйй асс. рі. 10(у.р. 12, 20).

ниєти: сшаив 1. рі. УЬ 2.

ниокость: інокості Їос. 8р.ЇЬ 21-- 22 (у. р. 26).

ниф: нити асс. рі. реп. т. УБ 4.

нспокадь: нсповаді Їос. 85. Їр 29-- ПІ! (у. р. 11).

нспраєнти: нспракі 2. за. ітрег. ШЬ 8-9.

нсоусь: нсоу дає. УІ 11; нси іо- зкгит., ПІ 15.

К

канмєить: кмиємта деп. 82. ТЬ 1; клймента ід. Ї 3 (у. р. 11); клн- мента Ї4.ЇЬ 17; клниєнтоу 4. ТО. 12

кравь : крьєє деп. 5с. П 6.

кв сит Фаї.: ПІЬ 16, 28; У 791,

А

мето: лбта 690. 98.1 2 (у. р. и); кета ПЬ 9 (і4.).

мови: любьеь асс. 5іпр. ПЬ 23; лювькі ай. 56. ПІЬ 23; любькі Їос. зр. УЇ 19.

вюднє: людн: беп. рі. П 18. лякавьство : лхкавьстка реп. 8р. Уб 21--99.

М

марни : марій беп. 58). УП 5; марні дає. з6. УПЬ 17 (у. р. 19, 22, 27, поба 4).

милостнЕф: мілостікфі ОС. 588. 5. т. ІБ 6 (у. р. 21); милостікав асе. рі. є. п. 11 8.

мнлостикт : мілостікьно аду. ПІ 7-8.

мнлость: мілость асс. 57. УІ 18; мілості деп. 55. ПТь 6-7; УЇ 15; мілостьиь іп5іг. 88. ГУ 4-- 5;1Уь 8--9; УГТ 13; УП 16 (милостькк); мілостик ід. ПІ 22; У1Ь 9; милостнік П 19; ПЬ 16; мілостиж УБ 22--23.

молнтвал: молнтка пог. 5є. УПЬ 14; момтка УБ 16; момтезн реп. 86. УП 3; молітеж асс. 86: ПЬ 90 (у. р.11, 29); момтех їй. ПІ 18--19; ТУ 13; молиткх Їй. П 16; молиткамі іпзіг. рі. ПЬ 3; УПЬ 22--23; цомтвамі 14. УП 11--19; момтвамі ід. УТЬ 13, 22; УПЬ 3, 7.

молити: шбмиь 1. рі. ргаєе8. ПІ 3; молйшь НЬ 2 (у. р. 10, 18 ер 95); момиь УЇЬ 5; моммь са УГ 11; моламь ПІЬ 20--91.

ми уіїде ни. МИС: | МЬНСЛЬМІ

18--14; У 4.

іпвіт. рі. ПІБ

мьша: мьша пот. ПЬ 8; ПІ 16; ГУ 1; ТІ Б 7; У 19; УЬ 20;. УТЬ 3; УП І.

мауєннє: махеннк деп. 8є. ЇБ 8 (у. р. 12, 30) ; мжуємні Їос. вує. П9.

махеннкь: махеиїка деп. вр. ІБ 18 (у. р. 26); маяхеніка І 3-- 4; мадуємнкоу дав. 8є. ЇЬ 13; мдуєнікї єеп. рі. УЇЬ 19; мх- хен кб ід. У1Ь4; УП 8--9; УПЬ 19--20 (у. р. 23); шжуєнщехь Їос. рі. МІЬ 3.

махенціа : мауєнція деп. 5р. П 14 (х. р. 13, 29).

на ситасс.: 118; П68; ПІ 18; ШЬ 4; ні кальстко ІУ 21 (у, р. 16); У 15 (різ); УБ 23; УП 15.

надь сит іп8іг. ТБ 9; П 18; Пь 18; ПІ 24; ТУ 7; ТІУБ 16; (УЬ 1); УТ 1; У1Ь 10; УП 19.

нама уїде зиб им.

намсстьнікь пот. 88. П 1--9 (у. р. 26).

напльнем П 6 (у. р. 15, 217).

народь: народомк дай. рі. ТУ 19.

насладоватн: наслкдоваті УП 17 (у. р. 10. 29 рго нпомнлокатн)); наследоваті У 8; насладоуємь 1. рі. ргаез. ЇБ 8--9.

наследьникь: наслєдьнікь пот. 5/. ПО2--3 (ух. р. 26).

нась уїде 5ці им.

наситити: масьнтіль ТУ 4; масьн- цен пот. рі. є. т. У 22--93.

нашь: нішь пот. 58. 8. т. ТУ 16; нішь асо. 59.8. т. ТУБ б; нашь уос, 85. 8. шт. П ТЇ; мішє ас.

134

58. Є. п. ТУБ 91; наше і4. ПЬ 6; ШЬ 4; машего деп. 56. Є. т, ТУ 13--14; У 11; ї4. 6. п. ТУ 10; УЬ 292; УІ 6; на- шємох Фа. 58. є. т. УЇ 12; ма- шємь Їос. 84. б. п. ТУЬ 8; ма- ш(и)мь іпзбг. 8д. 6. т. У 10-- 11; мдшимь ід. 111 8; наш(імь і. ПО 3; нашіць ПІ 15, 23; на- ш(мь) ПІЬ 4; нашиь ПІ 16 --17; маш(імь) ПІБ 94; на- шімь ТУ 24; УБ 6, 19, 24; УІ120; УТЬ23; УПЬ 4; нашнмь і. УБ 15; наші(мь) УТ 2; на- шмь УП 19; на(шімь) УПЬ 13; наше пот. 58. є. Ї. УБ 8, 16; нашх асс. 56. р. І. ПЬ 20; ПІ 19; ТУ 14; ніша асс. рі. є. п. ПЬ 16; У 21; наше ід. ПІ 20; УПЬ 19; нашіхь деп. рі. ШІ 9--10; нашіхь ід. ПІБ 22; ТУ 6, 94; УПЬ 13; нашіхь їй. Іо 15; наші асс. рі. 5. Ї. ГУ. 12; нашім іпзбг. рі. ПТЬ 14; нашімі 14. ПІ 91--29; УТЬ 22; нашім ій. ПІ 14; ТУ 4 (у. р. 16).

нє ШЬ 9; ГУ 20; ІГУь 10, 11; ур 8; УІ 15.

мевєсьскь : месєсьцт Чай. 38. 5. 1. ШЬ 93 (у. р. 15, 217); невесьскоуьк іпзіг. 85. б. Ї. МІЬ 7--8; не- вєсьскьта деп. 38. 8. 5. ГУ 3; небєсьскьйі асс. рі. д. ї. УП 18 ; небєсьскайм їй. ПТ 2 ; нєбєсь- скьнхь сеп. рі. УІЛЬ 18; У1121; УПЬ 7--8; небєсьсктихь 14. УП Т; мебєсьскк(н)хь Їос. рі. УП 1; (мс)вєсьскьнмь дав. рі. У 23-- 94; мєкесьсках пот. рі. 2. п.ТУ 22 (у. р. 29).

нсритиє: мєбьнтіс беп. 5; ІУ 17.

меприщтиниз : нспрагиіит сеп. рі. У 9 (у. р. 93).

инуьсожє деп. 88. УІ 16.

носити: носімь 1. рі. ргаев. П 9 (у. р. 25).

нь ШЬ 10; мк УБ 9.

ни: най пот. рі. 1 20; У 14; МІ 7; УП 14 (у. р. 15,19); най і. ТУЬ 20; нн 14. У 5; най асс. рі. ТЬ 14; Ш 17, 291; ПЬ 6,17; Ш 5,291; ТУ 6; УЬ 11; УТь 9,20; УП 3,12; УПЬ 15; пін ід. (еггоге) ПТЬ 94; нти 14. УЬ 17; УПЬ 23; нти їд.ЇЇЬ 2; ПІ 23; ШЬ 8, 9, 29: ГУ 18,25; ГУь 3, 18; У 6, 18; Уь 21, 23; УГ 14; УТЬ 2, 17; нісь деп. рі. ПЬ 19; ГУ 11; нісь ос. рі. ПІ 14; жк нась ід. Ур 9; німу ай. рі. 1 19; ПЬ 15; ПІ 7,10: ШЬ19:ІУ 11; Гуь 2,22; У 16; УЬ 10, 18; УГЬ 1,15; УП 17; наць (зіпе асс.) 14. ПІЬ 16; ГУ 20; УПЬ 2, б. им рго ми осситгій ебіат іо СЧад. Сфоє. (чіЧе рад. 2, 30), дцой тадпі тошепії езі.

9

о сит Їос. ПІ 16; ТУ 1; ІУь 7; у 19; Уь 20; МІ 3; УП І.

обити: обіджує деп. 8є. 5. п. Пь 9.

оБрать: бврадьмь (2) іпзіг. 58. ТУБ 19 (у. р. 11).

оБратити: обраті 2.88. ітрег. ІУб 11; обрати і4. У 23.

ость: обетА деп. 35. ПІБ 10.

135

оацанне: обеукине асс. 88. ТУБ 93; обацінні асс. рі. П 8--9 (у. р. 12, 20, 30).

обацати: оскуєль ПІЬ 11.

осати: обьмемь 1.рі.ргаез. Щ 10.

ограсти: огриджцє єеп 38 5. п. ІБ 2.

оплатьць: оплатмь ІБ 9; УІБ 10; УП 19; опл...П 18; оплатьмь Пь 18; ЩШ 24; ТУ 7; ІУь 16; (Уь 1); УІ 1.

оть сит деп ЇБ 14; ПІБ 22; 1У 5, 16--17, 24; У 9, 21--22; ур 12, 91; У1 23; УПЬ 13.

отькєстн: отькедє 3. 58. аог. Уб 12--13.

отьдати: отадать 9. 8Є. ітрег. ГУБ 10 (у. р. 6, 10).

отьпаєти: отьпідьші асс. рі. 0. т. ТУ 18--19 (у. р. 14.

отьплатити: отьплаті 2.8р. ітрег. УПЬ 4.

отьць: отьуємь іп5бг. зіпр. ГУБ 14--15.

отати: отьмн 2. 85. ітрег. УБ21.

охистити: охістить 3. 8є. ргаєз8. ПІЬ 91; охнст 2. 886. ітрег. УТЬ 17 (у. р. 10, 29); отхісті ід. Ш 20; ТУ 6; УПЬ 19; охісті ШЬ 9 і4.; охисті ід. ТУ 13; оугсті 14. ЇЬ 15; охісті 3. 8є. аог. Ур 13; охіститі іп. У 10.

оуншуємиє : охншуєийє асс. 88. У 15-16; охішуємня єеп. 86. ПІ 13 (у. р. 12-18, 20, 30).

й

пакти ГУ 19. папсжь: наяєжа реп. 8є. ЇЬ 4.

136

петрь: петроу аб. зіпо. ЇБ 21 (у. р. 11).

пица: пі еп. 8. ТУБ 4 (у. р. 13, 19, 22).

плвив: плбнь асс. 88. ТУ 12 (у. р. 26).

по сип, Їос.: П4; ПЬІ,11; НІ 9; ПІ 18; ІУЬ І; У 19; УБ 15; УТ 91; УІБ 16; УПЬ 5.

поганьскь: поганьскьймь Чай. рі. ТУ 12--13 (у. р. 22).

податн: подіть 2. 84. ішрег. ІБ 5--6; ПШ 129; УЬь 18, 8ей: пво- даєь 9. 86. ргаев. ПІ Т (уїде рад. 6, 10, 21).

подроугь поп. 88. Їб 22.

помилокати: помілока 3. 86. аог. ПЬ 11 (у. р. 11, 29 етгогерго насладокатн).

помолити: пом(о)лімь 1. рі. ргаев. УП 2.

помоць пот. 8р. УЇЬ 15; помоцьк іпзбг. 58. У 17.

постакнтн: постікі 2. 3є. іштрег. ПЬ 7 (у. р. 10, 29).

послати: посьмах ПІБ 15--16.

похоть: похот(ні) деп. р). У 22.

правьда: правьдя асо. 58. ПЬ 7; У 23.

пракьдьнь: пракьдьнав асс. рі. є. п. У 7--8; пракьдьньнхь беп. рі. УПЬ (у. р.22); праньдьикйхь (2) і. УПЬ 10 (відпит зирга ро- зікшт дізйориї поп робезі).

прнкєсти: прикедєть 3. 88. ргаєз. ШЬ 24.

притькати : прідькаль ШІЬ 7--8.

придьркти: прідьрі 2. 85. ішрег. П 19; прідьрі 14. ТМЬ 9 (у. р. 10, 15,20, 25.); арідьріід. ШІ 18.

принцати : яріємлємь 1. рі. ргає5. У 14; У1 19; арієцм 2. зд. ітрег. У 6: пріємлкцє пот. рі. 5. т. ПІ 12 (уїде еф прнити).

принєсти: прниєсль ТУ 24; при- несємьй пог. 88. й. т. УП 20; принєсснві пого, 88. др. т. У12; асо. 8д. 5. т. ШЬ 1; ТУ 9; УЇЬ 11 (у. р.21); прінєсеньни асс. рі. 5. С. ЇЬ 10.

приносити: прімосімь 1. рі. ргаез. ПЬ 24.

принось асс. 58. ГУ 8--9; прінось ід. ШЬ І; УЇЬ 11.

присио: У 6; прйсно УП 17 (у. р. 26); прісною УБ 10; УП 12.

приснодака: пріснодветй бДеп. 8р. УП 4--5 (у. р.22); присиодвкз дав. вд. УПЬ 16--17.

понспати : пріспкї 2. 8р. ітрег. УТЬ 15.

прихастьнь: прнуюстьній ас. рі. є. ш. УПЬ 15--16 (у. р. 22).

прийти: прати ПІЬ 14; прімі 9. 86. ітрег. УЇЬ 10; примі і. УїЬ 13; примі і4. ЩЬ 2 (у. р. 90, 25) ; примі ї4. ТУ 8; примі ї4. ТУ 14; примі 14. УБ 4 (уїде єї прнимати).

просавтити : проскати 2. 55. шарег. ПЬ 17.

просити: прбсімь 1.рі. ргаєв. ПЬ 19--90; НІ 10; просімк ід. ПІ 3; ТУ 2; просімь 4. ПТ (у.р. 6, 10, 25); просімь (віпе асс.) їй. П 19; ШІТ; ШЬО, 7; 1/8; у 90; У 3; УІ 28; УТЬ 17; УП 13; УПЬ 6; просіцє пот. рі. Уїь 6.

протненти: протикшціхь реп. рі. УТЬ 1 (у. р. 29).

прадрагь: предрагьій деп, 85. Є. 6. ПО Б--6 (у. р. 29).

пркдь сиг іовіг. УБ 2; УЇЬ 20 издив ай 21.

праподобьнь: преподобьицйхь деп. рі. МП 9 (у. р. 22); преподобь- ньихь ід. УПЬ 20.

прастакленне: престаклємня 8Д. Д. УІ 5--6.

прафлуни : прафацня пот. 8є. ТБ 16; Щі; ШЬ5; У 6--7; УІ 9; преф(ацик) ГУ 14; У 1.

Р

ради: раді ПО 14, 16; УХІ 4; УІЬ 18-19; МП 3, 6, 22; УПЬ 1, 10 (у. р. 26); рад ПЬ 13--14; ШЬ 10, 11; ТУ 10; ТУЮ 18, 99; Ур 11; У118; УІЬ Іи.в. 13; УП 23.

радостьнхь: радостьмкн асс. рі. б ш. П 21--22.

раддрашенйє асо. 88. У 15 (уійе р. 12).

рованній ЇБ 10 (уіде рад. 13).

раснотикьнв: реєнотікьнав асс. рі. в. п. П9 (у. р. 13).

С

самь: схиь пог. 85. 5. т. У 11--12 (у. р. 26); самь 4. По 4; ІУ 93; У 6, 16--17; самого деп. 88. є. т. УТ 17.

скон: скоємь ос. 85. є. ш. ШЬ 129; скошмь іпвіг. 88. 5. ші. ТУб 19; себіж асс. 8д, 8. 8. ПЬ 10; скоєї іпзіг. 84. 8. ї УЇ 18;

137

ско реп. рі. ПЬ 22; сжокмі іпз(г. рі. У 4--5 (у. р. 15-16).

скатитн: свиті 2. 58. ітрег. ЇБ 11 (у. р. 10).

свать: свитьі пот. 55. є. т. ПІБ 19; скійтьі асс. 86. 8. т. ПІ 11 (у. р. 20); свімтаго реп. 58. б. о. ПО 5; євитьнмь іп5бг. 86. 5. ш. ТУЬ 15; скитеї да. 8.6. С УПЬ 16(у.р.21) свмтав пот. рі. є. п. У 13; свнтьйхь деп. рі. УТЬ 19; УП 11, 291, 23; УПЬ 9, 18 (у. р. 29), скнатьнхь ЇЙ. П 20; ПЬ 3-4; УПЬ 22; сватьймі іп5іг. рі. МІЬ 21 (у. р. 22).

снла: сіл іп5іг. 56. ЇБ 7 (у. р. 11); сіло ід. ТУБ 5-6; сіль реп. рі. УП 22 (у. р.23); сілахь ос. рі. рго деп. (іде рад. 23-- 24); УП 7--8; снлахь і. УПЬ 8; сілахь Їос. рі. УП 2; сйльн асс. рі. УП 18; єсчьй асс. рі. ПІ 2 (у. р. 22).